#Борис_Возницький жив і працював не у легендарну давнину, а у наш час, поруч із нами, саме тому його заслуги стали орієнтиром і зразком самовідданості професії, виняткової відповідальності перед покликанням та зворушливої турботи про здобутки національної культури для колег-сучасників. 16 квітня минає 95 років від дня народження цієї надзвичайної людини.
Борис Возницький був членом Національної спілки художників та керував секцією критики і мистецтвознавства. Він закінчив львівське училище імені Труша, а подальшу мистецьку освіту здобув в Академії мистецтв.
Як музейник Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках, де став ініціатором створення місцевого музею. Паралельно, щоби забезпечити родину, працював у трьох школах, вчив дітей малювати, вів краєзнавчий і туристичний гуртки у тодішньому Будинку піонерів. У Винниках створив перший музей, експонати до якого збирав разом з учнями міста. Організовуючи експедиції в ближні села, вони знайшли унікальні речі, яким немає ціни, розкопали в лісі два кельтські поселення. Багато експонатів із тих часів зберігаються у Винниківському історико-краєзнавчому музеї, а деякі — в Олеському замку.
Бориса Григоровича вважали одним із найбільших знавців музейної справи в країні. Називали охоронцем скарбів і замків. Він зібрав 35 тис. унікальних експонатів і створив 16 музейних комплексів. Розпоряджаючись мільярдними ресурсами, не збирав власної колекції.
Усі президенти України вважали за честь бути знайомими з ним. Його називали українським музейним генієм, ангелом охоронцем українського мистецтва, сеньйором музеїв і просто незамінною для української культури людиною. У 2005 році його нагородили званням Героя України.
Протягом усього життя, головною заповіддю Бориса Возницького було: “Не бійся!” – ніколи не відступав від задуманого, випереджаючи час і далеко заглядаючи в майбутнє. Сенсом його життя став порятунок, відбудова і збереження пам’яток нашої історії та культури.
У день в нього були десятки зустрічей. Іноземці, українці, політики, школярі. Він провів стільки екскурсій замками, галереями, як ніхто у світі. Інколи, правда, казав: “Я стомився, Господи, я так втомився”. Був дуже скромний. Його одяг, побут, їжа — усе просте й невибагливе.
Возницький є Лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, академіком, президентом Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв від ЮНЕСКО. Був ініціатором створення туристичного маршруту “Золота підкова”, до якого увійшли Олеський, Золочівський, Підгорецький і Свірзький замки на Львівщині. Відкрив світові ім’я скульптора Івана Георга Пінзеля. Заснував п’ять музеїв у Львові
Він настільки любив свою роботу, що ні на день не хотів залишати стіни музею. Навіть під час відпустки, Борис Григорович постійно був на роботі: у Золочеві, на розкопках, у поїздках, у дослідженнях про походження різних артефактів чи різних історичних подій. Робота – це був його відпочинок..
23 травня 2012 року Герой України і директор Львівської картинної галереї Борис Возницький пішов із життя. Він помер за кермом автомобіля поблизу села Печенія Золочівського району на Львівщині. На той час Борису Возницькому було 86 років.
В 2020 році у Міжнародний день музеїв у Львові відкрили мурал із зображенням патріарха музейної справи сучасної України Бориса Возницького. Мурал відкрили на стіні будинку № 2 на вул. С. Петлюри, де він колись проживав.У Львові видали книжку спогадів Бориса Возницького. Записи зі спогадами знайшла його донька Лариса кілька років по смерті батька.
«Якби каміння, стіни споруд почали говорити, вони нагадали би нам не тільки про сцени битв, але й про красу ночей, надій… Тут живуть мрії та ідеали краси людей, що їх плекали…Рятування національної спадщини для мого життя – це моя доля», – так написав колись Борис Возницького і ці роздуми увійшли до книжки.
Відділ культурно-просвітницької роботи