На небозводі Христової Церкви сяє незліченне число Святих Українського Народу. В місяці липні прославляємо пам’ять Українських Святих – Преподобного Антонія Печерського, Мучеників Бориса і Гліба, Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого. День 24 липня, зазначений у церковному календарі, як День Рівноапостольної Святої Княгині Ольги.
Перший, мабуть, назвав липень місяцем Українських Святих Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький і склав відповідну молитву на той місяць.
Історія християнства ІХ-Х ст.. на українських територіях – то період становлення Руської Держави для якого було властивим протистояння між язичництвом та християнською релігією. На той час, в країні поганство було панівною релігією України. За свідченням константинопольського патріарха Фотія та візантійських хроністів, у 860-му році Київський князь Аскольд та його оточення прийняли Хрищення («перше Хрищення Русі») під час походу на Константинополь і запросили до Києва місіонерів. За правління Князя Ігоря (912-945рр.) християнська релігія не мала статусу державної, проте, Князь ставився до неї прихильно і серед його найближчого оточення було чимало християн. З того періоду є літописна згадка, датована 944 роком, про Церкву Святого Іллі в Києві, на Подолі.
Свята Княгиня Ольга – перша християнка на Великокняжому престолі Києва, перша просвітителька і учителька християнської віри на Русі-Україні. Охристилася ще перед офіційним прийняттям християнства в Україні, приблизно в 955 році. Прийняття християнства – найбільш визначна риса тієї Володарки та великий історичний чин, що започаткував добу нової християнської України. У тропарі того дня Свята Княгиня величається: «крилами Божої Мудрости оперила свій ум і полинула вище видимого створіння, шукаючи Бога і Творця всього». Охрищення Святої Княгині Ольги відкрило широкий напрям і можливості до християнізації нашої Держави. Прийнявши християнську віру здобула повагу до себе і своєї країни, піднесла Руську Землю в очах Візантії та християнських володарів Західної Європи.
Велика Княгиня Київська, видатна державна діячка Х ст., правителька Київської Русі (950-960 рр.), проводила успішну внутрішню і зовнішню політику. Канонізована православною Церквою як Рівноапостольна і прилучена до лику Святих ще в домонгольський період.
Дослідники по-різному пишуть, де і коли народилася Ольга, з якої родини походила, чи була князівського роду. Шлюб Ольги та Ігоря «Повість минулих літ» відносить до 903 року.
За життя Князя Ігоря Ольга користувалася шанобливою повагою, князь віддав для неї під упорядкування Вишгород, місто неподалік Києва, а серед послів до Греції разом з Ігоревим послом був також і посол Княгині Ольги. Після загибелі Князя Ігоря 945 згідно з тодішнім правом про спадкування державної влади, наступником ставав син Святослав. Оскільки в той час був малолітнім (мав лише 3 роки), його мама – Княгиня Ольга – перебрала на себе опіку над правами свого малолітнього сина і управління Державою аж до його повноліття. Княгиня Ольга стала регенткою Київської Держави Рюриковичів, тобто – Володаркою Держави. МУДРІСТЬ, РІШУЧІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ – то ті Честони, а ще далекоглядність, якими Княгиня Ольга відзначалася і які пригодилися для неї по смерті чоловіка Князя Ігоря, коли необхідно було запровадити ЛАД в Державі та зберегти престиж України. Відразу впорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти центральної влади на місцях (погости), у зовнішніх відносинах віддавала перевагу дипломатії, а не війні. Зберігала великокняжий престол для підростаючого сина Святослава. Згодом, провівши внутрішні реформи і налагодивши зв’язки з іншими державами передала князівську владу синові.
Хрищення Княгині Ольги мало не тільки особисте, але й державне значення, поклало початок тіснішим взаєминам держав. Княгиню Ольгу правителі держав титулували – «ОЛЕНА КОРОЛЕВА РУСІВ».
В середині Х ст., дві тодішні імперії – Візантійська з Імператором Костянтином і Німецька, очолювана Оттоном І проводили домовленості не дипломатичними, а суто військовими діями. Розуміючи, між яких двох вогнів знаходиться її країна Княгиня Ольга робила все, щоб стосунки між Київською Руссю і тими двома велетами вирішувалися не війнами, а дипломатією, миром і добросусідством.
Прийняття нової віри, напевно, спричинювало багато труднощів у державному і родинному житті, всупереч поглядам своїх наближених і народу, що шанували язичницьких богів. Княгиня Ольга попри всі ті перешкоди, мужньо пішла за ГОЛОСОМ БОЖОЇ ПРАВДИ і прийняла Святу Тайну Хрищення. Історики ще й тепер ведуть суперечки про рік і місяць. У «Повісті минулих літ» подорож Ольги датовано 955 роком. З Літопису дізнаємося, що Охристилася в Царгороді, у Софійському соборі Константинополя. Її хрищеним батьком став імператор Костянтин VII Багрянородний. У Святому Хрищенні отримала ім’я Олена ( очевидно, на пам’ять сподвижниці великого Костянтина, його матері-Рівноапостольної Олени, яка знайшла Хрест Господній).
Велич апостольського подвигу Княгині Ольги вбачається в тому, що вона з Волі Божої, за власним бажанням навернулася до Християнської Віри. Запровадити християнство і встановити його державною релігією, не змогла. На той час давньоукраїнське суспільство ще не було готовим прийняти християнство. Лише онук Князь Володимир, не лише сам прийняв Християнство, але й охристив цілу Київську Русь. Християнська віра стала державною релігією. Причиною того діяння можна вважати виховання, яке дала йому Княгиня – Християнка.
Ставши Християнкою, за переданням, Княгиня збудувала першу Церкву в ім’я Святого Миколая Мирликійського на Аскольдовій могилі і багатьох киян навернула у християнство. І в інших містах Своєї Держави приводила людей до нової віри. То особистість величі істинного Апостола Русі-України, якій довелося діяти серед зловорожого язичницького оточення.
З давніх-давен наш народ величаво вшановує Пам’ять про Велику Княгиню Ольгу, що прославлена від Господа Бога СВЯТІСТЮ.
В нинішній час, коли український народ і Свята Церква переносять тяжкі переживання, а наші національні Герої боряться за збереження МАТЕРІ-УКРАЇНИ, просімо заступництва у наших небесних покровителів Святих Князів Володимира й Ольгу, щоб утвердили нас у СВЯТІЙ ВІРІ, а серця наповнили любов’ю до Бога і Батьківщини!
Слава Україні! Героям Слава!
