Є події, що своєю зовнішньою величавістю та глибоким релігійно-національним змістом залишають незабутні враження в серці народу. До таких подій належить і визначна дата – вшанування пам’яті Святого Рівноапостольного Володимира Великого – видатного державного та політичного діяча, князя Київського, творця середньовічної європейської держави Руси – України.
В юні роки Володимир князював у Новгороді Великому. Після загибелі в міжусобицях братів Ярополка і Олега, посів у 980 році київський престол. Ставши єдиним київським правителем всієї Руси, продовжив політику попередників щодо здобування східнослов’янських земель навколо Києва, обмежив владу удільних князів і започаткував династичне управління. Здійснив адміністративну реформу, удосконалив законодавство і запровадив «Закон земляний». На зміну родовому поділу давньоруського суспільства розпочався поділ територіальний, що є визначною ознакою держави.
Водночас, як розумний правитель, князь усвідомлював роз’єднаність всередині держави, що складалася з сотень племен і різних релігій. Князь Володимир шукав способи для політичного та ідеологічного єднання. Адже небезпека того, що Русь віддаляється від поважних впливових держав, ставала щораз виразнішою.
У зв’язку з цим Митрополит Іван Огієнко висловив: «Володимир Великий – це справді великий князь український. Він – перший князь, який вже по-європейському глибоко зрозумів потреби своєї великої держави. Володимир не цурався Європи. Він сам добре бачив, що культурою Європа була таки значно вищою за його державу Україну. Він давно переконався, що потрібно й самому разом з народом своїм пристати до цієї нової культури… А найпершим ключем всього цього було одне – християнство, зміна старої віри на нову, тобто охрищення».
Правдивої віри князь Володимир шукав не лише для себе, а й для усього свого народу. «Видно не злого князь хоче, – говорив народ, – якщо б нова віра була зла, то не прийняв би її князь і бояри, і дружина князя».
На той час у Києві вже була згуртована громада християн. Після одруження князя Володимира з Ганною, сестрою візантійського імператора, 1 серпня 988 року в Києві відбулося торжество Хрищення у водах Дніпра.
Коли ж урочистий обряд було звершено, князь Володимир у радісному піднесенні звів очі до неба і промовив: «Боже Великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали інші християнські народи і утверди в них віру правдиву, і незмінную. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на Тебе і на Твою силу, одолів я підступи його».
…І було чути радість на небі і на землі» (Іпатський літопис).
Забезпечивши надійно державу зовні, князь Володимир піклувався і про добробут народу, його освіту, писемність, культуру. Хоч письмо в Києві було давно відоме, проте справжній розвиток писемності розпочався все ж з прийняттям християнства.
Будівництво храмів, монастирів зумовило поширення дзвонів, розвиток дзвонарської культури та музичного мистецтва дзвонів у різних сферах церковного і світського життя.
Перший з українських князів Володимир Великий вибив власну монету в золоті та сріблі. З одного боку зображено образ Христа, з іншого – постать князя з Хрестом у руках.
Християнська віра грецького обряду високо підняла моральний і етичний стан українського народу, поглибила його духовне життя. Держава досягла високого рівня військової могутності, економічного зростання і культурного піднесення. Русь, як рівноправна, на основі партнерства, увійшла до кола європейських країн. Навіть Візантійська імперія зважала на думку Русі.
Так князь Володимир формував душу народу, став батьком нашої культури, реформатором, будівником держави. Вміло і авторитетно керував він Україною впродовж 35 років.
Князь Володимир став прикладом для наслідування основ державотворення, бо показав, що по-справжньому сильною може стати лише країна, заснована на фундаментальних християнських цінностях. Лише за таких умов Україна зможе стати міцною і незламною державою. Тоді сповняться слова римського поета який сказав – «сильні дають життя сильним».
Відділ культурно-просвітницької роботи