#Ковалик_Володимир Народився 10 квітня 1921 року у місті Чикаго (США) в родині емігрантів із села Дроздовичі, поблизу українського міста Перемишль. У 1935 році повернувся разом із батьками на Батьківщину, у село Дроздовичі, закінчив гімназію в Перемишлі. У роки Другої світової війни брав участь у боротьбі УПА. У 1947 році був заарештований до десяти років каторги та десяти років заслання, перебував разом із митрополитом Йосипом Сліпим у таборах Мордовії. Ось як сам Володимир згадував ті часи:”Із двадцяти років каторги в концтаборах Мордовії – п’ять провів з людиною-легендою Йосифом Сліпим. Частенько Митрополит виходив із задушливого барака ковтнути свіжого повітря, тому що в помешканні постійно кис сморід, як у стайні. Він крокував до дозволеного місця для прогулянок. Ніби зараз перед очима дерев’яна вежа, годинник з дерев’яним механізмом – пам’ятка якогось військовополоненого німця-генерала. Це був єдиний показник часу, який зухвало відлічував терміни тисячам знедолених. Митрополит любив повторювати: “Час – це необмежена проминальність”.
Володимир випив до дна гірку чашу людського горя і муки і все те тільки за те, що не хотів зректися Батьківщини – ані Першої, ані Другої:
Ув’язнений, як всі довкола,
Я ношу це гидке тавро
Терплю наругу, біль і холод
Забув про затишок й добро.
Мерзенних ґрат Страшна будова
Більмом з’їдає біль очей
І висмоктати кров готова
Ущент до мозгу, до костей.
І чахну в закутках неволі.
Де вічний плин свавільних днів
Клену розлуку, жах і болі
І синяки від нагаїв.
У 1967 році був звільнений, мешкав у селі Підгірне Львівської області, потім, як громадянин США, повернувся до Чикаго (1992). Оселившись в Чикаго, Володимир Ковалик зайнявся громадською та літературною діяльністю. Писав українською та англійською мовами.
Володимир Ковалик був Почесним Президентом Міжнародного фестивалю дитячої творчості “Рекітське сузір’я” (з 2004 р.), який відбувається щороку у с. Рекіти, Міжгірського району, Закарпатської області. Відзначений почесною нагородою за успіхи в англійській поезії м. Орландо, США (2003 р.), премією “Літературний Львів”, медаллю “За відданість Україні” (2007 р.), дипломом ІІ ступеня XVIII бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска (2013 р).
Володимир Ковалик відійшов у вічність 5 вересня 2017 року в Чикаго на 97-му році життя. Похований у с. Підгірному поруч із могилою його дружини Емілії.
Все життя і творчість поета, відображали цілу епоху боротьби України за волю і незалежність. Він жив за законами найвищих ідеалів та був завжди вірний своїм переконанням: “Ні перед ким не стану на коліна і не зречусь своїх думок ніколи”.
Бо він – Українець, для якого Україна була понад усе.
Відділ культурно-просвітницької роботи