«Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть … та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? Яких- батьків?
Ким? За що закуті?..
То й побачите…»
Тарас Шевченко
Послання-заповіт «І мертвим, і живим,
і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні».
Пам’ятаймо … Четверта субота листопада в Україні визнана ДНЕМ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ. Починалося все, на жаль, не в Україні. Світ визнав ГОЛОДОМОР актом ГЕНОЦИДУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ раніше, ніж те зробила ДЕРЖАВА Україна. Офіційне вшанування ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ, в тому числі визнання його ГЕНОЦИДОМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канади. Починаючи від 1983 р., у мерії столиці канадської провінції Альберта м. Едмонтон щорічно проводиться відзначення річниці ГОЛОДОМОРУ . На офіційній частині заходу традиційно присутні мер міста, керівники провінції. Коло входу до мерії встановлено перший у світі пам’ятний знак на вшанування річниці Голодомору «РОЗІРВАНЕ КОЛО ЖИТТЯ».
1988 р. Конгрес США, а 1989 р. – Міжнародна комісія юристів офіційно визнали ГОЛОДОМОР 1932-1933 р.р. актом ГЕНОЦИДУ проти УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ .
Лише 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України визнала ГОЛОДОМОР 1932-1933 р.р. актом ГЕНОЦИДУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, свідомо організованого сталінським режимом.
В нинішній час «Україна вшановує ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ-ГЕНОЦИДУ 1932-1933 років і масових штучних Голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
ГОЛОДОМОР – ГЕНОЦИД проти УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, результат спеціально організованого комуністичним керівництвом штучного ГОЛОДУ. Україна внаслідок ГЕНОЦИДУ 1932-1933 р.р., масових штучних Голодів 1921-1923 та 1946-1947 р.р., втратила мільйони людських життів.
Упокорення ГОЛОДОМ стало інструментом закріплення влади сталінського режиму, ліквідації верстви українських селян – господарів і перетворення їх на безправних колгоспників, а разом із тим – викорінення в Україні соціальних основ незалежництва, тобто соціальної основи української нації. ГОЛОДОМОР спричинив загибель мільйонів українців на території України та Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь.
Навколо теми ГОЛОДОМОРУ комуністи встановили повну інформаційну блокаду, яка тривала до відновлення УКРАЇНОЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ в 1991 р. Приховування інформації про злочин ГОЛОДОМОРУ також може вважатися однією з ознак ГЕНОЦИДУ.
Моральний обов’язок ДЕРЖАВИ та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – пам’ятати про кожного, хто загинув від ГОЛОДУ і передати ПАМ’ЯТЬ про цю трагедію». (З офіційного сайту Українського Інституту національної пам’яті).
Нині кожен українець знає, що ГОЛОДОМОР в Україні був штучним, що продукти у людей відбирали силовим способом. Те жахіття тривало 17 місяців і коштувало життя від 4 до 12 мільйонів українців (за різними підрахунками). Весною 1933 р. вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, 25000 – щодоби і то на найродючіших у світі землях, в урожайний рік.
Більшість загиблих від Голодомору – діти. Українці віком від народження до 17 років становили понад половину всіх жертв ГОЛОДОМОРУ. Середня тривалість життя українців в ті роки становила 7,3 роки у чоловіків та 10,9 років – у жінок. Вимирали цілими сім’ями, які у більшості були багатодітними, по 10 і більше дітей.
«ГОЛОДОМОР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 1932-1933 р.р. є найбільшою трагедією і найтяжчим злочином за всю історію людства. Кількість жертв у свідомо спланованій справжній війні проти селянства перевищувала загальну кількість загиблих у всіх країнах під час Першої Світової війни. (Андрій Куліш. З «нарису до історії Руси-України ХХ століття»).
«Голод виникає здебільшого внаслідок неврожаю, зумовленого стихійним причинами (посуха, повінь, морози) та недостатньої господарської організації і системи постачання.
На українських землях, завдяки їх досить сприятливому географічному розташуванню, господарському становищу, Голод не був частим явищем, хоча ще давні літературні пам’ятки (літописи, повчання) згадують про нього … Важкими для України виявилися 1833-1834, 1844-1846 роки. Недородні роки траплялися і в подальшій нашій історії». (Василь Сокіл).
Відомий український поет Микола Руденко проблему Голоду виразив в таких поетичних рядках:
Жила Вкраїна. Плакала, стогнала.
Проте я твердо свідчити берусь:
За всі віки безхліб’ям не загнала
Нікого в землю Україна-Русь.
Від тих часів, коли з’явилось рало,
Голодних мук не відало село.
Хай неврожай – та люди не вмирали:
З двадцятим віком лихо це прийшло.
Майже кожне століття багатовікової історії України помічене трагічними голодними роками. «штучний Голод 1921-1923 р.р., Голодомор 1932-1933 р.р. – небачені явища у світовій історії, хоча історія людства, на жаль, знає багато лихоліть через Голод, засухи, війни, депортації тощо. Але щоб вбити Голодом мільйони невинних людей? Ні, такого світова історія не знає і, дай Бог, щоб ніколи не знала». (Валентина Борисенко).
Так, Голод 1932-1933 р.р. – жахливий виняток, бо своїми причинами і наслідками виходить за межі людської уяви. «Голодна смерть торкнулася мало не кожної родини» (Валентина Борисенко). «…велика частина українців протягом якихось трьох десятиліть ХХ ст. пережили три Голодомори» (Оксана Сапеляк). «Мільйони скалічених доль, мільйони страчених та ненароджених, таке «світле майбуття» мала наша багатостраждальна Ненька-Україна в союзі «свобідних братських народів». Між жорнами молоху перемелювалися не лише людські долі, а й наша квітуча земля.» (Святослав Щербина). Тому про Голод треба знати, вивчати, як би то не було болісно. Професор Гарвардського університету Джеймс Мейс, який зробив чільний внесок у вивчення наслідків Голодомору в Україні наголошував, що «великий Голод в Україні можна правильно зрозуміти лише в контексті наступу на все українське у всіх сферах політики, культури і науки.»
«Голодомори в Україні, починаючи із 1921 р., підірвали традиційний уклад життя нації, її фізичне і духовне здоров’я, що внесло кардинальні зміни в усі сфери життя українців, і донині становлять основу проблем українського суспільства.» (Оксана Сапеляк).
Архівні документи та свідчення очевидців подають численні повідомлення про те, що Голодомор 1932-1933 р.р. в Україні був чітко спланованою антиукраїнською акцією, мета якої – зруйнувати національно-духовну культуру українського селянства, культурно-духовні пам’ятки. «Коли ж йде мова про духовний геноцид, тобто спрямований в духовне життя українців, то маємо справу не лише з фізичним знищенням національної еліти, руйнуванням матеріальних і духовних скарбів – церков, унікальних національних пам’яток, спалених бібліотек, розграбування і нищення архівів, цінних музейних експонатів, закриття українських шкіл, науково-дослідних установ і т.ін., але й перетворення менталітету українців, спотворення свідомості українців, що, в кінцевому наслідку, перероджує чи, точніше, призводить до потворного виродження українця.
Як наслідок терору в культурному житті спостерігається поява зовсім нового типу мислення (якщо це можна назвати мисленням). Тобто, раптово обривається давня українська традиція, що своїм корінням сягає часів Сковороди та й ще раніше – часів Київської Русі-України. Обривається Шевченківська традиція – традиція стійкості перед ворогом, невідступності, відсутності найменших компромісів. Усі без винятку, хто тримав перо в руці, жили так, як писали, і писали так, як жили. На той час, про який іде мова, ситуація кардинально змінюється: пишуть так «як треба». (Любомир Сеник).
«Протягом підневільних часів найжорстокішому винищенню піддавалася українська еліта. Це та частина людності, яка завжди була, залишається і тепер ядром української нації, генератором інтелекту, честі, гідності, жертовного служіння народу, генетичного коду вищої якості!» (Іван Белебеха).
«Голодомор 1932-1933 років в Україні – спланована антиукраїнська акція, яка мала на меті зруйнувати національно-духовну культуру селянства. Практично було знищене старе українське село з його багатими народними традиціями, духовністю і слугували своєрідним ланцюгом між поколіннями, були трансформовані, деформовані і почасти зруйновані … Духовне та моральне здоров’я українського народу було понівечене…
Відбулася руйнація народних ремесел і промислів, їх практично викорінили з українського села.
Народні свята та обряди комуністичний режим трактував як забобони і пережитки минулого, твердячи, що вони гальмують загальний культурний розвиток та соціалістичне будівництво.
Відчутним ударом по традиційній культурі стало трактування до сільської культури як примітивної і відсталої …
Зазнала деформації в роки Голодомору вся сфера родинної та календарної обрядовості українців.
Проводилося нав’язування населенню радянської «культури» та заборона народних традицій, звичаїв, обрядів.
Найбільшої руйнації зазнала релігійна культура, знищення якої спричинило кардинальні зміни у світогляді українського селянства, завдало непоправної шкоди морально-етичному вихованню прийдешніх поколінь … Втрачалися давні господарські традиції … Назавжди перервався зв’язок між батьками, таврованими як «вороги народу», і дітьми-атеїстами. Отже, Голодомор-Геноцид передбачав, поряд із фізичним нищенням українського народу, і духовне руйнування особи, сім’ї, громади, нації.» (Олеся Стасюк).
Затуляли чужинці в обіймах наш рот,
І перевертні кривдили зраджену мову,
Вилив душу в пісні український народ,
І живе мій народ у співочому слові.
Ми Українці від Тараса,
Мазепи й Сковороди …
Було сліз більше, ніж води.
Нас Голодом не раз морили,
І в очі населяли страх.
Он наші мовчазні могили,
Куди не глянь – по всіх світах …
Соловки, Сибіри, Магадани …
«Вороги народу», де ваш лік?
На душі, на думці – скрізь кайдани
Тридцять сьомий розпроклятий рік.
Так мало непогорблених – прямих,
Окрилених високою метою.
І хто нас визволить од нас самих,
Від страху перед правдою святою?
У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна використала таких велетів сили і духу, як Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Петро Сагайдачний, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Юрій Дрогобич … Той перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої любої Неньки-України.
Україна… Золота, чарівна сторона. Земля рясно заквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!
По всій землі, святій землі,
Гриміла славна Україна.
І слава Хортиці гучна,
І Берестечка кров невинна –
То все вона, для всіх одна,
То наша вільна Україна.
Тут все твоє – степи, гаї,
У небі туга журавлина.
Нехай повік в душі твоїй
Не згасне наша Україна.
«Отже, насильницьким шляхом відходили у небуття споконвічні звичаї і традиції. Адже лише так, від родини до родини, передаються скарби нашої духовності і тим живим ланцюгом вони об’єднують цілі покоління.
В сьогоденні ми вже не зможемо повністю відродити традиційну культуру та передати її своїм нащадкам, оскільки деякі елементи забуті, деякі деформовані, та й немає вже майже від кого переймати її. Тому головним завданням сучасного суспільства є збереження того, що ми маємо, та відродження того, що пам’ятаємо.» (Олеся Стасюк).
«Необхідно пам’ятати, що колонізаторам українських земель вдалося впровадити в життя і побут елементи чужої культури, які несвідомо сприймаються як «рідні».» (Ярослав Тарас).
Нашим важливим завданням – вивчати і примножувати духовну спадщину нашого НАРОДУ, заради себе і прийдешніх ПОКОЛІНЬ.! «Маємо будувати, розвивати СИЛЬНУ, БАГАТУ УКРАЇНУ, але не гаслами і не мітингами.» (Іван Дзюба). Як висловив Іван Франко про те, що патріотизм не «празнична одежина», а «труд важкий».
Переконливим прикладом для нас є те, що майже 300 років Українське козацтво боронило Віру, Мову, Традиції свого Народу. Покровителькою Українського козацтва є Пресвята Богородиця. Є вона Покровителькою іще одного феномену – Української Повстанської Армії. Кращі сини і доньки нашого народу піднялися на боротьбу проти коричневої та красної зарази і спромоглися 15 років показувати світові, що є Велика Нація – Українці!» (Іван Дзюба).
ХХІ століття. Україна. Війна. Геноцид.
«20 лютого 2014 року розпочалася чергова війна за Незалежність України.
24 лютого 2022 р. рф розпочала широкомасштабне вторгнення по всій лінії кордону, наносячи ракетні удари по всій території України.
Майже 30 років українці на державному рівні, а 90 років у себе в родинах вшановували Пам’ять Жертв Голодомору – Геноциду … Усе це робилося з метою, щоб подібні злочини ніколи не повторилися у майбутньому.
Повторилося … Цинічно … Відверто … На увесь світ у ХХІ ст. У 90 роковини Голодомору росія вчиняє черговий Геноцид української нації з метою знищити Українську Державу. Гинуть тисячі воїнів на фронті тієї страшної російсько-української війни.» (Олеся Стасюк).
«Те, що зробила (і робить) росія в Україні, не вкладається ні в які більш-менш розумні рамки. Тисячі жертв, левову частку яких складають мирні, ні в чому не винні діти та люди похилого віку, колосальні руйнування життєвої інфраструктури, засмічені снарядами чорноземи, забруднені, спаплюжені ліси, ріки … Хіба можна таке вибачити? Вони не мають прощення.
Сила – у Правді. Українці ніколи не лукавили, нікого не завойовували, не загарбували чужі землі, маєтності й надбання культури. У них свого завжди було вдосталь. Українці завжди працювали, спираючись на розум і інші благородні людські якості. …
Ми переможемо, досягнемо МИРУ, а зараз нам необхідно вистояти, витримати і перемогти – таким є історичне покликання українців. До того нас спонукає природно-людський дух, зрощений у сім ходом української історії – дух ТВОРЧОСТИ, НЕЗАЛЕЖНОСТИ і СВОБОДИ.
У боротьбі з російськими окупантами українці стоять на сторожі ДОБРА, відстоюють ДОБРО, а разом з ним і всі ЧЕСНОТИ, на яких базується цивілізація. Однією з найперших серед них є цінність МИРУ, яку український люд сповідує впродовж усієї історії. МИР для українців – це життя за всіма цивілізаційними правилами, виробленими людством.» … (Віктор Андрущенко).
«Війна принесла нам велике горе. Його принесла нам шовіністична, тоталітарна росія». (Ольга Василенко).
Сміливі, рішучі дії чинять віддані, досвідчені, мужні наші українські ЗАХИСНИКИ, БУДИТЕЛІ з готовністю до самопожертви, щоб захистити УКРАЇНУ-НАЦІЮ і відновити історичну, людську і БОЖУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ.
Воїни з честю виконують свій обов’язок перед НАЦІЄЮ, кожним із нас, але чи скористається НАЦІЯ в майбутньому плодами ВІДДАНОЇ ЖЕРТОВНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ЗАХИСНИКІВ, у великій мірі залежить від нас тепер, – надто багато, нині і завтра.
«Українцям, відстоюючи територіальну цілісність і державну самостійність, варто пам’ятати важливу істину: Державу потрібно будувати щодня, щогодини та завжди бути готовим до її захисту.» (Олеся Стасюк).
«Всі українці нині сущі та й ті, що народяться в майбутньому, мають усвідомити , що кожен з них і всі разом вони приречені від народження й до смерті безперервно боротися, боротися й боротися за своє життя, за свою долю, за свій життєвий простір …
Віримо, що доля Нації, Держави перебуває в руках БОГА, але маємо зрозуміти й те, що БОГ не робить того, що має робити людина, сама Нація, її творча частина – інтеліґенція, еліта. І тому левова частка долі Нації перебуває в руках самої Нації.
Нація і Держава – це Україна. А Україна – це ми. Україна – це Боже і людське дитя. Маємо оберігати наше спільне Дитя – Україну. Бог і Україна – понад усе!
Доречно прислухатися до заклику Тараса Шевченка:
Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!»
ПАМ’ЯТАЙМО ПРО ГОЛГОТУ УКРАЇНИ!
Пам’ятаймо нашу історію!
Зберігаймо, вивчаймо минуле і примножуймо духовну, культурну спадщину УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.
Слава Україні!
Національним Героям Слава!
Слава Українському Народу!
А відважне СЛОВО Тараса Шевченка промовляє, наказує, закликає: «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ!»
Схилімося в доземному уклоні
Пам’яті жертв сталінського терору,
нехай мертві не судять нас, живих,
за нашу черствість душі.
Вічная їм пам’ять на вічній землі.
(В. Маняк)
Вічная Пам’ять УКРАЇНЦЯМ, замученими ГОЛОДОМОРАМИ!
Вривайтеся, земля і небо,
У рокіт страждань моїх …
Живем не лишень за себе –
Ми мусимо жити й за них!
(Василь Симоненко).
Я – Українець
Я – українець. Син того народу,
котрий пройшов всілякі непуття,
котрий пізнав і Голод, й непогоду,
і котрий знає, як цінить життя.
Я – українець. Жив в своїх я стінах
і щастя не шукав на чужині,
і не стояв ніколи на колінах,
перед брехнею чи потворством – ні!
Я вижив і живу на Україні,
не падав духом в смутнії часи,
а йшов вперед поміж клубки зміїні,
звання Людини з гордістю носив.
Я – люд цілив. З людьми я був щоденно,
щоденно з ними жив і буду жить,
і з гордістю я ніс життя знамено,
не зупиняючись ніде і ні на мить.
Так хочеться ще лікувать, творити,
не знаючи ні втом, ні каяття.
Я – за примноження добра у світі!
За працю я! Я – за життя!
Микола Касьян.
Колеса Історії.
Без дороги, без стежки, без колії.
Через поле кудись навпростець
Прокотились колеса історії
І у травах згубилися десь.
Хоч давно вже іржею покрилися,
Виринає з кутків забуття
Те, як довго і грізно котилися,
Приминаючи в полі жита.
Під дощами, при лютому холоді
Не втекли од своєї вини.
І вітри – вороги підраховують,
Скільки доль придушили вони.
Встали душі, замучені Голодом,
Розтривожені, кволі і злі,
І сказали колесам історії:
– Заберіться з цієї землі!
Встали душі, скатовані війнами,
І сказали: «Голодні праві!
Із таким тяжкими провинами
Вам не місце лежати в траві!»
Піднялися колеса історії,
Покотилися в далеч світів.
Обережно! Можливі повторення!
Бо ніхто їх спинять не посмів.
Ганна Чубач
