День Матері в Україні відзначається щорічно – у другу неділю травня. Ця подія дуже важлива для кожного українця, адже вона про головну людину в житті – Маму.
День матері з’явився в 1908 році у Філадельфії. Анна Джервіс запропонувала вшановувати всіх матерів. Вона написала листи в державні та законодавчі установи США з проханням присвятити матерям один день в році.
1914 році це свято затвердили на законодавчому рівні. Поступово до ініціативи приєдналися багато країн.
В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сімейного вогнища, яка відіграє величезну роль у вихованні дітей та їхньому майбутньому. Саме мама прищеплює дитині любов до рідної землі. Тож це прекрасний день для того, аби привітати найріднішу людину, сказати теплі слова.
У цьому місяці Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю у весняні квіти. Це символізує дорогу в життя, працю та радість.
І нині ми віддаємо шану найперше рідній Неньці, яка нас виховала, віддаємо шану Матері-Україні, яка дітей своїх виряджає на боротьбу за рідний край.
Материнська любов, незримою ниточкою протягнена від серця до серця, надає сил і стійкості нашим воїнам-захисникам. Думка про маму, про дружину вселяє нашим українським героям надію на Перемогу.
Ми віримо, що добро та любов переможе!
Тож вітаємо всіх Матерів та дякуємо їм за терпіння, дивовижну мудрість і мужність.
Нехай Ваші серця зігрівають любов і турбота близьких! Кожен день буде наповнений радісними і приємними подіями! Щастя, здоров’я, благополуччя, душевного спокою і любові! Миру і затишку вашому дому!
***
У вінку з ранкового серпанку маму малювати я хотіла,
І найкращі, найніжніші фарби у весни хвилюючись просила.
Та весна чомусь від здивування росами розсипалась у трави:
– Є у мене всі найкращі фарби, але вибач тільки не для мами.
– Ну, чому ж? – стурбовано питаю. А вона, черешень білим цвітом
Ніжно-дивний килим вистеляє: – Як ти можеш це не розуміти?
Ну скажи, якими кольорами відтворити радість в ту хвилину,
Коли вперше пригорнула мама до грудей народжену дитину?
Чи можливо зможеш описати глибину очей, що ніч не спали?
Чи матусі тиху колискову фарбами колись намалювали?
Ну які у ніжності відтінки, як відобразити їі ласку?
І якими фарбами створити мамину з дитинства дивну казку?
Чи можливо зможеш описати всі турботи мами і тривоги?
Її біль, коли ти вперше впала, тільки-но зіп’явшися на ноги?
А тепер, скажи мені будь ласка, чим змалюєш мамині молитви,
Що неслись до Господа ночами? Є хоч щось подібне на палітрі?
Чи можливо фарбами якимись ти намалювати зможеш крила,
На яких до тебе дні і ночі віддана душа її летіла.
Чи сльозі знайдеш якісь відтінки з глибиною гіркоти і жалю,
Коли мама з відчаєм даремно тебе в гості стомлена чекала?
Ще нікому в світі не вдалося фарбами любов намалювати.
І на полотні не відтворити, як уміє мама лиш прощати.
Як літ, мов білими снігами, сріблом покривають її скроні
І тепло, що бережуть роками її ніжні стомлені долоні.
Малювати можеш просто жінку, у найкращі фарби її вбрати,
Але маму можна тільки серцем вдячним і відкритим відчувати.
Тихо пензлі я свої сховала і схилилась низько на коліна,
Дякувала Богові за маму, за її красу неповториму.
Автор вірша: Алла Рудь