Львівський обласний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи

ДЕНЬ МАТЕРІ

День Матері в Україні відзначається щорічно – у другу неділю травня. Ця подія дуже важлива для кожного українця, адже вона про головну людину в житті – Маму.

День матері з’явився в 1908 році у Філадельфії. Анна Джервіс запропонувала вшановувати всіх матерів. Вона написала листи в державні та законодавчі установи США з проханням присвятити матерям один день в році.

1914 році це свято затвердили на законодавчому рівні. Поступово до ініціативи приєдналися багато країн. 

В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сімейного вогнища, яка відіграє величезну роль у вихованні дітей та їхньому майбутньому. Саме мама прищеплює дитині любов до рідної землі. Тож це прекрасний день для того, аби привітати найріднішу людину, сказати теплі слова.

У цьому місяці Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю у весняні квіти. Це символізує дорогу в життя, працю та радість.

І нині ми віддаємо шану найперше рідній Неньці, яка нас виховала, віддаємо шану Матері-Україні, яка дітей своїх виряджає на боротьбу за рідний край.

Материнська любов, незримою ниточкою протягнена від серця до серця, надає сил і стійкості нашим воїнам-захисникам. Думка про маму, про дружину вселяє нашим українським героям надію на Перемогу.

Ми віримо, що добро та любов переможе!

Тож вітаємо всіх Матерів та дякуємо їм за терпіння, дивовижну мудрість і мужність. 

Нехай Ваші серця зігрівають любов і турбота близьких! Кожен день буде наповнений радісними і приємними подіями! Щастя, здоров’я, благополуччя, душевного спокою і любові! Миру і затишку вашому дому!

***

У вінку з ранкового серпанку маму малювати я хотіла,

І найкращі, найніжніші фарби у весни хвилюючись просила.

Та весна чомусь від здивування росами розсипалась у трави:

– Є у мене всі найкращі фарби, але вибач тільки не для мами.

– Ну, чому ж? – стурбовано питаю. А вона, черешень білим  цвітом

Ніжно-дивний килим вистеляє: – Як ти можеш це не розуміти?

Ну скажи, якими кольорами відтворити радість в ту хвилину,

Коли вперше пригорнула мама  до грудей народжену дитину?

Чи можливо зможеш описати глибину очей, що ніч не спали?

Чи матусі тиху колискову фарбами колись намалювали?

Ну які у ніжності відтінки, як відобразити їі ласку?

І якими фарбами створити мамину з дитинства дивну казку?

Чи можливо зможеш описати всі турботи мами і тривоги?

Її біль, коли ти вперше впала, тільки-но зіп’явшися на ноги?

А тепер, скажи мені будь ласка, чим змалюєш мамині молитви,

Що неслись до Господа ночами? Є хоч щось подібне на палітрі?

Чи можливо фарбами якимись ти намалювати зможеш крила,

На яких до тебе дні і ночі віддана душа її летіла.

Чи сльозі знайдеш якісь відтінки з глибиною гіркоти і жалю,

Коли мама  з відчаєм даремно тебе в гості стомлена чекала?

Ще нікому в світі не вдалося фарбами любов намалювати.

І на полотні не відтворити, як уміє мама лиш прощати.

Як літ, мов білими снігами, сріблом покривають її скроні

І тепло, що бережуть роками її ніжні стомлені долоні.

Малювати можеш просто жінку, у найкращі фарби її вбрати,

Але маму можна тільки серцем вдячним і відкритим відчувати.

Тихо пензлі я свої сховала і схилилась низько на коліна,

Дякувала Богові за маму, за її красу неповториму.

Автор вірша: Алла Рудь

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.