Димитрій Іванович Яворницький (Еварницький) – академік, український історик, археолог, фольклорист, письменник.
▪ У багатьох нині це прізвище й ім’я на устах, пошана і любов у серці, багато хто просто чув, а ще іншим воно мало про що говорить. І не дивно, бо не часто звертали увагу на цю особистість, чия постать виглядає гігантом в науці.
▪ Багатогранний талант і обдарування були у цієї людини. Часом у народі кажуть: як Бог дав, то все разом, або нічого. І справді, тут було все, передусім чудові людські якості – людяність, доброта, порядність, відданість справі, уміння вже у зрілому віці захоплюватися справою, працьовитістю, що дала змогу в майбутньому піднятися до висот науки, заслужити повагу, любов і визнання, не лише у колах наукових, але і у широких мас народу.
▪ Отже, Димитрій Яворницький. Хто він для нас, для народу? Завдяки життєвій діяльній позиції в якої багато сторінок історії, глибокі культурні, етнографічні, фольклорні пласти України стали відомими наступним поколінням та й цілому світові.
▪ Димитрій Іванович Яворницький. Людина, яка обрала у своєму житті шлях не легкий, зате благородний. Шлях служіння народові, Україні. То була людина скромної вдачі, що чесно працювала, життєрадісна і діяльна. На таких завжди і всюди все тримається, такі не виставляють себе на показ. «Моїм правилом у житті було – працюй, працюй, не вдивляючись вперед і не оглядаючись назад: працюй, не чекаючи нівідкілля й ні від кого ні нагород, ні подяки, працюй доти, доки служать тобі руки й доки б’ється живе серце в твоїх грудях; працюй на користь твого народу і на благо Батьківщини, Дорогої Тобі». Саме через оту простоту і скромність та небажання робити себе предметом особливої уваги, про науковця не залишилося опублікованих спогадів, а тим більше, – детальних розвідок. Це справді була звичайнісінька людина, якій доля підкинула немало сюрпризів, яка можливо, десь у чомусь і помилялася, але яка терпеливо несла усі життєві негоди, і наполегливою працею ішла вперед, і торувала в багатьох галузях гуманітарних знань свою неповторну стежку.
▪ Академік Димитрій Яворницький народився 6 листопада 1855 року у селі Сонцівці Харківського повіту. Тепер це село Борисівка Дергачівського р-ну. Тато був сільським дяком, отож і початкову освіту отримав вдома, де його навчили любити творчість Миколи Гоголя, Тараса Шевченка. Від бабусі багато дізнався про минуле свого народу, почув українські казки, перекази, легенди, про запорожців, слухав історичні пісні та думи народні. Середню освіту здобув у Харкові. У 1877 році почав навчатися на історико-філологічному факультеті Харківського університету який успішно закінчив у 1881 році. Його, як обдарованого студента, залишили на науковій роботі при кафедрі російської історії.
▪ Будучи студентом університету всім серцем полюбив історію та культуру свого народу, збирав і записував народні пісні на Харківщині. В цьому велику роль відіграв відомий мовознавець Олександр Потебня, який захоплював молодого Яворницького своїми чудовими лекціями і благотворно вплинув на формування його характеру й світогляду. По закінченні університету серйозно захопився історією Запорозької Січі і мав намір писати на цю тему магістерську дисертацію. Постійно знаходив час для мандрівок по Катеринославщині, а їх результатом були численні перекази, пісні, казки, залишки старовини. Повертаючись з мандрівок до Харкова, читав про свої здобутки публічні лекції, друкував статті про запорожців, у місцевій пресі, що стало не до душі вищому керівництву, яке вважало усе це за крамолу. 1884 року попадає в неласку, дістає звинувачення у сепаратизмі, втрачає можливість працювати в університеті.
▪ У 1885 році змушений переїхати до Санкт-Петербурга, працює у приватній гімназії Стоюніної, другому кадетському корпусі і театральному училищі. Паралельно, як науковець, працює в державних архівах, а літньої пори провадить в Україні археологічні розкопки. Згодом, обраний членом імператорського археологічного товариства.
▪ В 1892 році висланий на три роки в Ташкент під нагляд поліції із забороною викладання у гімназіях. В 1905 році зміг повернутися в Україну, де очолив Катеринославський(Дніпропетровський) музей ім. О.М. Поля. Тут продовжував свою педагогічну діяльність, став професором університету на кафедрі історії України. Брав активну участь як науковець у роботі Академії Наук УРСР, був освіченою людиною: крім української та російської, володів французькою, німецькою, грецькою мовами. 1924 року обраний членом-кореспондентом, а 1929 року – дійсним членом АН УРСР, при тому ж одноголосно.
▪ Димитрій Яворницький присвятив своє життя науковому дослідженню вітчизняної історії особливо доби козацтва, Запорозької Січі.
▪ Як відомо, тривалий час козацька тематика залишалася в тіні, тільки в 1990 році у Львові видавництво «Світ» видало українською мовою у перекладі Івана Сварника «Історія запорозьких козаків».
Вчений долучався і до справи підготовки та випуску в 1900 році альбому «Из украинской старини». (вміщено його текстові пояснення російською і французькою мовами).
Відомий Д. Яворницький і як педагог, етнограф, фольклорист, письменник. Результатами роботи ставали ґрунтовні праці, серед яких збірник «Малороссийские песни», що їх сам зібрав з 1878 по 1905 рік. Цей та інші його збірники принесли вченому славу одного з видатних українських етнографів. Високу оцінку збірці дав відомий український фольклорист Володимир Гнатюк та інші науковці, в тому числі і Іван Франко.
▪ В процесі наукової роботи Д.Яворницький зібрав великий лексичний матеріал, значна кількість якого (2 500 слів) за його згодою увійшла в українсько-російський словник Бориса Грінченка.
▪ За 50 років наукової діяльності вчений зібрав та впорядкував тисячі документів і матеріалів, видав сотні праць з історії, етнографії, фольклористики, археології, уклав оригінальний «Словник української мови». Майже все своє життя дослідник присвятив історії Запорозького козацтва, брав участь у численних експедиціях по місцях Запорозької Січі. Серед найвизначніших праць цієї тематики – тритомна «Історія Запорозьких козаків», двотомна «Джерела для історії Запорозьких козаків», «Запорожці в залишках старовини та переказах народу», альбом «З української старовини», розвідки про І.Сірка, О.Гладкого, П.Сагайдачного та ін.. У пошуках могили останнього отамана Січі, Петра Калнишевського, вчений здійснив поїздку на Соловки та глибинно описав тамтешні архіви. Підготував ілюстрований опис «Дніпрові пороги». Впродовж двадцяти років досліджував південь України. Творча спадщина академіка посідає гідне місце серед культурних надбань нашого народу.
▪ Прожив Димитрій Яворницький довге, сповнене подвижницької праці життя. Тепер музей, в якому багато років працював директором, носить його ім’я. Так, як колись козаки вірно служили своєму народові шаблею, так і славний історик, літописець козацтва Димитрій Яворницький віддав своє серце і талант Україні.
Чимала кількість визначних творців, діячів національної культури, залишили Україні у спадщину свої твори, наповнені глибиною думки, національно-ідейним, морально-виховним змістом.
Гідно шануймо надбання ВЕЛИКИХ!