🔸 Народився Петро Мостовий 12 липня 1923 року на Полтавщині у багатодітній селянській родині. Майбутній письменник старанно навчався в школі, мріяв стати вчителем. Перший свій вірш – «Осінь» Мостовий написав ще у п’ятнадцятирічному віці, бувши школярем.
▪ Після закінчення десятирічки та учительських курсів з вересня 1941 року він, за призначенням мав працювати у семирічній школі. Проте, мирне життя перекреслила війна, вісімнадцятирічний юнак став солдатом.
▪ З липня 1941 року Петро Мостовий – курсант Харківського авіаційного училища.
▪ Отримав поранення. Після тривалого лікування його демобілізували як інваліда війни першої групи. За свою відвагу та командирські вміння отримав близько двадцяти орденів та медалей.
▪ Під час війни поезії, нариси, кореспонденції Петра Мостового друкувалися на сторінках фронтових газет.
▪ Згодом закінчив філологічний факультет Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка та майже сорок років працював учителем української мови та літератури в школах Полтавщини. Працюючи вчителем, Петро Кузьмич брав активну участь у роботі літературної студії, писав вірші для дітей. Їх друкували дитячі газети і журнали.
▪ Дитячі твори Петра Мостового перекладені болгарською, литовською, польською, таджицькою мовами. Читачів зарубіжжя його дитячі поезії приваблюють і захоплюють тонким гумором, легко читаються і запам’ятовуються. Вони моральні, гуманні, емоційні.
▪ Автор збірок віршів для дітей: «Як побились гарбузи», «Грає одуд на дуду», «Лісові радисти», «Глечик з медом», «Киця їсти подає», «Як сонечко встане», «Порятує любов», «Материнська пісня» та інші. Написав ряд нарисів: «Ланкова», «Світанки над Сулою».
▪ Петро Мостовий – лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Панама Мирного.
▪ 28 липня 2010 року Петро Мостовий відійшов у засвіти, залишивши по собі чудову письменницьку спадщину, яка збагатить і наступні покоління українців!
