16 лютого 2023 року виповнюється 220-років від дня народження Семена Гулака-Артемовського, українського співака, композитора, актора, драматурга.
“Звідкіля це ти узявся? Де ти досі пропадав?..”. Який українець не впізнає, тільки почувши перші акорди знаменитого дуету Одарки й Карася з опери Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”! Якби наш земляк залишив по собі лише цю воістину народну оперу, то й цього було б достатньо, аби увіковічнити своє ім’я в українській культурі. Семен Гулак-Артемовський залишивши в мистецтві яскравий і неповторний слід багатогранням свого щедрого таланту.
Походив Семен Степанович із старовинного козацького роду, з містечка Городище, що на нинішній Черкащині. Його нащадки були священнослужителями, зокрема батько Семена – Степан Петрович. А дядько – Петро Гулак-Артемовський – професор Харківського університету, більше відомий нам як байкар.
Дитячі роки Семена пройшли на берегах звивистої, чарівної річки Ольшанки, в атмосфері домашнього затишку і злагоди (батько й мати були людьми освіченими, своїх дітей Петра, Павла, Семена та Марію не тільки любили, але й виховували в повазі до книги, пісні, Святого письма ). Хлопець ще змалечку вирізнявся чудовим дискантом, але батько за сімейною традицією віддав сина у 1824 році до Київського духовного училища. Майбутній співак і композитор виділявся своїм неабияким голосом, що й привело його до митрополичого хору, який співав у Софійському соборі.
Доленосним став для двадцятип’ятирічного Гулака-Артемовського 1838 рік. У червні до Києва прибув славетний уже на той час композитор Михайло Глінка з метою набрати хлопців з гарними голосами для придворної співочої капели. Обдарування Семена Гулака-Артемовського вразило Глінку і він одразу запропонував йому переїхати до Петербургу. Почалася прекрасна пора: Глінка навчав його не лише виразності виконання, дикції, грі на музичних інструментах, а й, що найважливіше, основам композиторського мистецтва.
Вже навесні 1839 року відбувся перший публічний концерт Гулака-Артемовського. Успіх окрилив молодого виконавця, його фінансування навчання в Італії додало впевненості в опануванні висот виконавської майстерності. Влітку цього ж року він виїздить до Парижа, а потім до Флоренції.
На одній із вистав був Тарас Шевченко: “…Ну й опера! Особливо, коли Артемовський співає Руслана. Чудовий співак – нічого не скажеш”, писав він у листі до Г. Тарновського. Тепла дружба впродовж багатьох років пов’язувала Гулака-Артемовського з Тарасом Шевченком. У період заслання поета саме Семен Степанович знаходив можливість всіляко допомагати йому і матеріально, і морально.
Гулак-Артемовський був цікавою і різнобічно обдарованою особистістю. “Він людина енциклопедичних знань, ренесансного характеру, тому що він був і фітотерапевтом, психотерапевтом, прекрасним інженером, конструктором, соціологом, істориком”, зазначив режисер Сергій Проскурня, відкривши несподіваний ракурс життя Семена Гулака-Артемовського, вивчаючи біографію Тараса Шевченка.
У нього не тільки був рідкісної краси і сили голос (бас-баритон) і композиторський талант, але й пристрасть до малювання. Як художник, Гулак-Артемовський створював мініатюрні портрети на слоновій кості. На жаль, жоден художній доробок митця не зберігся.
Відомо, що протягом досить тривалого періоду життя, композитор захоплювався нетрадиційними методами медицини, мав офіційний дозвіл на лікування людей. За день Гулак-Артемовський міг приймати близько 30-40 пацієнтів, і робив це безкоштовно. “Це не мистецтво, а дар Божий, і я не маю права брати за нього винагороду”.
До кінця 1850-х років творча кар’єра співака складалася вдало і багатогранно: насичена концертна діяльність, численні оперні партії, композиторська робота. С. Гулак-Артемовський швидко втрачав голос. Природно, що соліста перевели на другорядні ролі. Саме тоді у незламного творця виник задум створити велику справжню оперу на український сюжет. Так, у 1861 р. розпочалася робота над оперою “Запорожець за Дунаєм”.
Всього в опері було 22 музично-вокальних номери. Музика Гулака-Артемовського глибоко народна. Він скористався інтонаціями, мелодикою багатющої української пісенності, проявивши як композитор всю глибину розуміння національної тематики.
У квітні 1863 року відбулася давно очікувана прем’єра першої української опери “Запорожець за Дунаєм”.
Першим виконавцем партії Карася був сам композитор. Публіка захоплено прийняла спектакль, а хореографічні номери вимагала виконати повторно. Рецензії були всуціль схвальними, а про композитора писали, що він “… показав свій блискучий комедійний талант”
Також він створив рапсодію під назвою «Українська свадьба» з семи пісень у яку увійшли: “Стоїть явір над водою” , “Спать мені не хочеться”, “Ой на горі та й женці жнуть”.
Але при всій любові та пошані до нього, співак відчував, що його артистична дорога завершується. Двадцять два роки самовідданої праці на сцені пролетіли неймовірно швидко. У 1864 році його звільняють з Маріїнського театру.
Останні роки життя нашого великого земляка пройшли в Москві, де він і похований (помер 17 квітня 1873 року). Тривалий час його могила на Ваганьківському кладовищі була зовсім занедбана, лише в 1952 році стараннями артистів музичного театру імені К. С. Станіславського та В. І. Немировича-Данченка на ній було встановлено пам’ятник з написом “Семен Степанович Гулак-Артемовський. Композитор, співак, автор опери „Запорожець за Дунаєм”.
Серед тих, чий тлін давно слід перепоховати на Батьківщині, повинен бути, безперечно, і С. С. Гулак-Артемовський. Тільки тоді рідна земля стане для нього пухом, а не важкою, холодною брилою в імперській стороні.
Тріумфально йде неповторна опера “Запорожця за Дунаєм” не лише на вітчизняній, а й багатьох сценах світу. І нині репертуар Національної опери імені Т.Шевченка в Києві неможливо уявити без неї. Багатогранна творча спадщина Семена Гулака-Артемовського служить на славу Незалежній Україні.
Рекомендуємо до перегляду https://www.youtube.com/watch?v=Qh5C7O4uC_c
