Народжуючи і посилаючи людству геніїв, Провидіння Боже вкладає в той феномен Свої таємниці – таємниці власного незбагненного Я.
Генії Правди, Добра, Любові, Милосердя, єднаючись між собою потужним світлом Духовності, співставляють собою віки й народи. Ті генії людства, між яких постає постать Тараса Шевченка, завжди виступають сучасниками всіх епох: суворих і трагічних, застійних чи перебудовних; осуджують, карають, благословляють, підносять.
Геній Шевченка цілковито належить всьому народові, від немовляти до поважного старця. Поетове слово, його серце жило в мільйонах людських душ. Тарас Шевченко був, є і залишиться у віках нашим національним Месією. Так, українському поетові, судилося стати рятівником однієї з найбільших, багатих і найтрагічніших за тогочасною політичною і культурною ситуацією країн континенту. У народу було відібрано все: Свободу, Гідність, Історію. Від нього майже повністю відмежувалася рідна інтелігенція, яка не уявляла для себе іншого шляху в житті, як обрусіння в царській імперії, ополячення в Королівстві польськім, онімечення, мадяризацію в Австро-Угорській монархії. Питання – бути чи не бути в історії – ще ніколи так гостро не стояло перед Українським народом, як у першій половині 19 століття. І народ появою Тараса Шевченка відповів категорично і рішуче: « БУТИ!» Закріпачений, поневолений народ подарував людству Генія, засвідчивши тим і власну невмирущість, непереборну здатність до відродження, до боротьби. Тому Тарас Шевченко для нас – не просто великий національний поет і художник, що, як рівний з рівними входить до славної плеяди діячів світової культури, а є основою нашого самоусвідомлення, нашої людської гідності, джерело поваги до самих себе і братерської любові до інших народів.
Умирав уже народ наш,
Царі його подавлювали,
А він узяв та й дав Шевченка!
І ожив народ, і розцвів народ!
Досить було однієї людини,
Щоб урятувати цілу націю.
Це велике багатство нашого народу,
Коли одна людина
Підставляє свої могутні плечі
За цілий народ!
Остап Вишня
Геніальність Тараса Шевченка, наша Святиня, наша Гордість і наша Слава! То – витязь Правди, її заступник і син, котрого дарувала людству Земля України.
І, одночасно, у кожного з нас – Тарас Шевченко свій, найпотрібніший, найрідніший в незбагненно – потаємних доторках душі, в найболючіших і в найуразливіших точках серця. Багатогранність і багатобарвність Шевченкового впливу на кожну душу зокрема – невимірна і вічна для всіх поколінь на всі епохи і віки.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма…
З тими словами народжувалися і помирали сотні, тисячі, мільйони людей. В тих словах відтворена картина природи нашої, її стихійна невпореність і незалежність, а скільки образно – глибинних думок!…
На превеликий жаль, теперішній Дніпро не бунтує здоров’ям, а безсило і безнадійно стогне. Як Земля, як і повітря, Дніпро волає до нашої совісті, громадянської мужності, просить заступництва у всього народу.
Життя і творчість Тараса Шевченка є невичерпним джерелом духовної наснаги, мужності і благородства, взірцем служіння його таланту рідному народові і людству взагалі.
Хіба не для всього людства зазвучало, звучить нині і звучатиме вічно миротворчим, сяючим благословенням найпрекраснішого на Землі почуття материнства:
У нашім раї на Землі,
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим…
Шевченкове слово – завжди в душі народу, він ним освячується, у ньому воскресає і тим утверджується.
Образ генія Тараса Шевченка великий і невмирущий своєю народністю, так само, як і народ український непереможний у Шевченковому слові, що вивело його на простори світової духовності.
«…сію слова, добрі жнива колись – то будуть!»
І як же соромно має бути нам, правнукам, спадкоємцям тривог і болю великого Кобзаря, що саме тут в його краї, та й у всій Україні, велика Мова великого народу зневажається, нехтується, нівелюється, зводиться до суржикового скривлення.
Тарас Шевченко завжди йшов пліч-о-пліч з народом – в його думах, у стремліннях. Був і залишається помічником, порадником кожному з нас у дні свят і дні горя, відпочинку і праці. Зміг стати для нашої нації всім, що визначало її духовність і супроводило всі етапи її розвитку, – пророком, політиком філософом, тим, що зберегло її в історичних різких руйнівних переворотах у суспільному житті. Отже, завжди – в гущі життя. І тільки той забував про Тараса Шевченка, хто зневажав свій народ, його болі, його історію, культуру, мову.
Актуальність творчості Тараса Шевченка в нинішній час не тільки в тому, що він порушував великі і вічні питання або давав нам відповідь на них, наголошував, закликав, що кожне покоління мусить само шукати відповіді на питання, поставлені часом.
Сьогодення для України і народу позначене агресивним нападом, що став кульмінацією загарбницької війни, яку росіяни розпочали повномасштабним вторгненням 9 років тому з окупації Криму у 2014 році. Своєю збройною агресією росія розв’язала першу в 21 столітті континентальну війну в Європі. Замість сили права росія прагне нав’язати світові право сили.
У тій війні Україна захищає свій європейський вибір, свою ідентичність і цінності, як частину європейських; стримує російську збройну агресію завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі.
Тож, нам, щоб бути завтра – треба бути нині і вміти захистити свою національну Гідність. Від того, як прочитаємо в сьогоденні Тараса Шевченка, залежить наше майбутнє. Поет вірив: тільки Слово, з його божественною силою, вирішить перемогу над всім світовим злом. Жодні автомати, танки, гармати не здатні покарати зло бо воно заходить знов і знов посилюється.
В тій боротьбі з нами невмируще Слово великого Кобзаря, задивлене у наше майбутнє, таке неподоланне, що разом з ним ми вистоїмо у здобутті своєї СВОБОДИ.
У пророчому натхненні поет вчить народ і наставляє на дорогу життя.
Борітеся, поборете. …
І буде ПРАВДА на Землі!
О, Боже! Сильний і правдивий,
Благослови всесильним Словом
На подвиг новий і суровий…
Слава Україні!!!