22 квітня 2022 року ми вшановуємо 115 річницю від дня народження визначного українського композитора, нашого земляка Євгена Теодоровича Козака, заслуженого діяча мистецтв України, педагога, хорового диригента, музично-культурного діяча Галичини.
Майбутній композитор народився 22 квітня 1907 року у Львові, в сім’ї священика. Юнацькі роки провів у с. Колодне, на Львівщині, де постійно проживали його батьки.
Музичні та вокальні здібності проявив дуже рано. Жодне родинне свято чи сільський концерт не обходились без участі здібного до співу голосистого хлопця.
Він брав участь у сільському хорі як співак і диригент. Керівник трупи звернув увагу на неабиякий талант молодого хлопця і порадив йому вчитися музики. П’ятнадцятирічним юнаком Євген вступає до п’ятого класу Львівської гімназії, яку закінчує у 1927 р. Паралельно навчається у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка (клас флейти і теоретичних дисциплін). Свою музичну освіту Євген продовжив у Львівській консерваторії.
Євген Козак бере активну участь у багатьох творчих колективах. У 1929 р. він створює ансамбль “Ревелєрси” – галицький синонім до французького “рев’ю” – з концертно-естрадною програмою. Слово “Ревелєрси”, як зазначив професор Степан Стельмащук, означає “збиточники”, “бешкетники”, веселі хлопці. У 1933 р.
“Ревелєрси” стали на професійну основу. Ансамбль активно пропагував українську естрадну, розважальну і танцювальну музику. Цікаво, що за фортепіано у цьому квартеті був майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич, який здобув у Львові музичну освіту, а одним із солістів – його рідний брат Юрій Шухевич.
Після закінчення консерваторії Євген Козак став учителем співів та музики у Львівській приватній жіночій гімназії й кооперативному ліцеї.
У важкі воєнні роки Євген Козак був змушений додатково працювати в театрі “Веселий Львів”, який був заснований у 1942 році і належав за формою до театру-вар’єте. Непросто було створити людині добрий настрій у воєнні часи, тут потрібен був великий талант. Євген Козак був душею театру і долучився до успіху і як автор музики до вистав, і як директор “Веселого Львова”.
В повоєнні роки він працює керівником вокального квартету при Львівській філармонії.
З 1959 року Є. Козак переходить на роботу завідуючого кафедрою музично-педагогічного факультету Львівської консерваторії. Згодом він стає проректором консерваторії з навчальної та наукової роботи.
Свій композиторський шлях Є. Козак розпочав із створення естрадно-розважальної музики. Його естрадні пісні, такі як, наприклад, “Львівський вальс”, “Стрийський парк” “Львів’янки” й особливо тангові мелодії, були настільки популярними, що Є. Козака свого часу вважали одним із основоположників української естради в Галичині.
Розвиток української музики після другої світової війни відзначався винятково складними умовами свого становлення. З одного боку, сталінське “керівництво культурою” накладало важкий відбиток на творчу фантазію, сковувало свободу творчості. В Україні, як і у всьому СРСР музика виконувала ідеологічну функцію, піддавалась жорсткому керівництву з боку відповідних органів, що значно знижувало її художній рівень.
В таких задушливих умовах “виживають” ті жанри, які за своєю природою є більш демократичними і невибагливими в сенсі професіоналізму.
Кохаючись усім серцем в українській народній пісні, Євген Козак глибоко вивчив таємниці народнопісенної творчості та проникнув у її художньо-виконавську суть.
Окрім народних пісень композитор часто вдавався й до опрацювання пісень літературного походження – “Стоїть гора високая” (сл. Л.Глібова), “Чорнії брови, карії очі” (сл. К. Думитрашка, мел. Д. Бонковського), “Ніч яка, Господи, зоряна, ясная” (сл. М.Старицького), та пісень на слова Т.Шевченка: “Думи мої”, “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Якби мені черевики”, “Ой три шляхи широкії”, “Садок вишневий коло хати”, “По діброві вітер виє”, “Ой одна я, одна”.
У творчій спадщині композитора є і ряд опрацювань стрілецьких пісень: “Човник хитається”, “Накрила нічка”, “Ой чого ти зажурився”, “Казала дівчина”, “Ой там при долині”, “За твої, дівчино”, “Ірчик”, “І снилося з ночі дівчині”, “Не сміє бути в нас страху” тощо.
Пісенні твори Євгена Козака написані на слова Ростислава Братуня “Стрийський парк”, “Львівянки” і у наш час залишаються музичною візиткою міста Львова.
Не стало композитора у 1988 р., він спочиває у Львові на Личаківському цвинтарі.
Постать Євгена Козака заслуговує на те, щоб традиційно відзначалися ювілейні дні композитора, щоб завжди звучала його музика.
Рекомендуємо до прослуховування пісні на музику Євгена Козака: