Львівський обласний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи

ІНФОРМАЦІЙНИЙ, ГЕРОЇКО-ПАТРІОТИЧНИЙ ПРОЕКТ «НОВІТНІ ГЕРОЇ УКРАЇНИ». ПОДВИГ СЕРГІЯ КУЛИКА, НАШОГО ЗЕМЛЯКА ІЗ ЯВОРІВЩИНИ

Яворівщина особливий край, багатий своїми патріотичними традиціями, історичними постатями: Андрея Шептицького, Осипа Маковея, Романа Шухевича, Юрія Липи…

А скільки сучасних героїв Небесної Сотні, АТО, ООС, які боролися та віддали своє життя за Незалежність України, назавжди залишаться у нашій пам’яті.

Наша розповідь йтиме про учасника російсько-української війни, Героя України із села Старичі – Сергія Григоровича Кулика.

Вчитель фізкультури, чудова людина, добрий батько, жартівних від природи.

«Пропрацював у рідних Старичах 25 років. Учні обожнювали його. Я так гордилась, коли вони та їхні батьки, при зустрічі завжди казали: «Який Ваш, Сергій Григорович, добрий, порядний. Наші діти хочуть бути схожими на нього». Це була дійсно найкраща, найдобріша у світі дитина» – розповідала пані Стефанія, мама Сергія Кулика.

Після того як поховав свого учня, який загинув на сході, захищаючи Україну, Сергій Григорович на наступний день сам поїхав у військомат за повісткою. З серпня 2014 по грудень 2016 років – виконував військовий обов’язок на території Донецької та Луганської областей.

Перша дислокація проходила в районі Бахмутівки, 29 блок-пост… Там творилось пекло! Під час обстрілу Сергій Григорович накрив собою трьох бійців, і в результаті всі залишилися живими. Це інакше як дивом він не називав. І дякував за молитву.

За роки служби Сергій Кулик пережив чимало. Але найстрашнішим для нього було хоронити побратимів.

Після демобілізації Сергій Григорович до школи не повернувся, а проходив службу у Старичах, як сержант-інструктор в артилерійському підрозділі у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Сергій Кулик переймав досвід від американців та канадців, які навчали «натовських» стандартів, а потім передавав їх українським військовим.

А ще сумував за побратимами. Сергій Григорович любив повторювати, що в армії друзі надовго, а на війні – назавжди.

Мама Сергія Григоровича пригадує: «24 лютого син заявив, що їде воювати. Незважаючи на те, що він був потрібен у Старичах, аби навчати молодих військовій справі. Як я не благала лишитись, син був категоричним».

3 березня Сергій Кулик, кулеметник взводу, у складі батальйонно-тактичної групи вступив у бій з противником, який атакував Гостомель 10-ма бойовими машинами десанту та близько сотнею осіб піхоти. Нашим воїнам було надзвичайно важко стримувати рашистів, а тому командир відділення, щоб зберегти життя бійців, вирішив відступати. Як досвідчений воїн Сергій Григорович розумів – щоб відділення відійшло у безпечне місце, потрібен час, а ворог продовжував невпинно атакувати. Наш безстрашний герой ухвалив рішення викликати вогонь противника на себе. Під час бою штаб-сержант дістав кульові поранення, та попри це продовжував прикривати передислокування бійців. Однак, невдовзі від ворожих уражень його хоробре серце перестало битись.

Своїми рішучими діями Сергій Кулик забезпечив виконання поставлених перед особовим складом завдань, не допустив проникнення диверсійно-розвідувальних груп, а ціною власного життя зберіг підлеглий особовий склад.

Указом Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі штаб-сержанту Сергію Григоровичу Кулику присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена Золота Зірка(посмертно).

Сергію Григоровичу було 54 роки.

Слава і Вічна Пам’ять, воїну-герою!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.