Видатна українська письменниця Зінаїда Тулуб народилася 28 листопада 1890 року у Києві, в сім’ї відомого на той час юриста та поета Павла Тулуба. Тулуби – прямі нащадки запорозьких козаків, а дід письменниці Олександр Данилович, будучи студентом університету святого Володимира в Києві, був членом Кирило-Мефодіївського братства і 1847 року його заарештували з усіма іншими учасниками.
У 1913 році майбутня письменниця закінчила історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів, після захисту дисертації була залишена при Київському університеті для підготовки до професури.
Вона почала писати вірші ще у підлітковому віці. Згодом, під час Визвольних Змагань 1917-1921 років, Зінаїда Павлівна зазнала великого впливу ідеї українського культурного пробудження і стала свідомою українкою. 1937-го року радянська влада звинуватила письменницю у «активній контрреволюційній діяльності». Її було заслано у Сибір до тюремного ув’язнення строком на десять років. Ще у 1934 року письменниця розпочала роботу над головною справою свого життя – романом «Людолови». У ньому письменниця висвітлила історичні події, які відбувалися на теренах України періодом гетьманства Петра Конашевича-Сагайдачного. У центрі сюжету непересічна жінка, яка змогла подолати всі перешкоди на своєму шляху та стати творцем власної долі. Роман «Людолови» вражає багатством історичних фактів, умінням передати колорит доби у дрібницях побуту, в описах звичаїв, хатнього господарства тощо.
Спершу – жахлива Ярославська тюрма. Поодинока камера. Далі, 1939 – виснажливий шлях на Колиму.
З 1947 по 1956 рік Зінаїда Тулуб мешкала на території Казахстану, не маючи змоги повернутися в Україну. Протягом цього часу, письменниця зібрала великий матеріал з етнографії казахів, котрий згодом знадобився для написання роману та кіносценарію про заслання Тараса Шевченка («В степу безкраїм за Уралом»). Подібність доль та можливість зануритися у місцеве життя зробили ці твори унікальними, вирізнили їх з великого масиву творів на тему заслання Кобзаря.
Лише 1956 року Військова колегія Верховного Суду СРСР ухвалила: «Вирок щодо Тулуб Зінаїди Павлівни скасувати за нововиявленими обставинами і справу про неї припинити «за відсутністю складу злочину». З 1956 по 1964 рік письменниця мешкала у Києві, активно займалася творчою діяльністю. Її реабілітації сприяли колеги. Померла письменниця 26 вересня 1964 року в Ірпені.
Твори письменниці – це прихований протест проти соціальної та національної кривди, проти будь-якого поневолення, що супроводжується насильством над людиною, знеціненням духовних та матеріальних цінностей рідного краю та закликом до боротьби за власну державність.
Рекомендуємо до перегляду https://www.youtube.com/watch?v=yYOWlZsZdU8
