Львівський обласний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи

✍ 9 ГРУДНЯ – 160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

🔸 9 грудня 2023 року виповнюється 160 років від дня народження Бориса Грінченка (1863-1910), українського педагога, письменника, літературознавця, лексикографа, етнографа, історика, фольклориста, публіциста, видавця, популяризатора науки, соціолога, перекладача, бібліографа, громадсько-культурного діяча.


«Віддав себе я праці без вагання:
Я йшов туди, де розум посилав»
БОРИС ГРІНЧЕНКО


Найвлучніше сказав про Бориса Грінченка український письменник Микола Чернявський: «Більше працював, ніж жив».


▪  Народився БОРИС ГРІНЧЕНКО 9 грудня 1863 року на Харківщині. Батьки, Дмитро Якович і Поліксенія Миколаївна, намагалися дати гарну освіту своєму нащадкові. З ранніх літ майбутній письменник проявляв жагу до знань, насамперед до читання та творчості. Літературні псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П.Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.


▪  Починаючи з 6-літнього віку, хлопчик складає казки, вірші, байки; малює, ілюструючи саморобні газети та журнали. З одинадцятирічного віку Бориса віддали в середню школу в Харкові. Однак навчальний заклад майбутньому письменнику не випало закінчити: за читання забороненої літератури його було виключено зі школи й ув’язнено. Ще досить в юному віці йому довелося пережити допити, знущання, холод і голод. Зрозумівши, що поліція нічого не доб’ється, його було звільнено під наглядом батька.


▪  1881 рік – літературний дебют Бориса Грінченка: у львівському журналі «Світ» Іван Франко друкує перші вірші молодого поета. Серед них – хрестоматійний заклик «До праці» – кредо поета і громадянина:
«Праця єдина з неволі нас вирве:
Нумо до праці, брати!
Годі лякатись. За діло святеє
Сміливо будем іти!»


▪  Письменник є одним з організаторів українського громадянського товариства культурно-освітянського спрямування «Просвіта», яка була утворена 1868 у Львові з метою культурного розвитку. Також він був активним діячем «Братства Тарасівців». Своїм основним завданням братство ставило боротьбу за національне визволення українського народу. У 1894 році починає працювати у Чернігівському губернському земстві. 1902 року переїздить до Києва, де активно займається політичною діяльністю як член та лідер партій УДП, УРП, УДРП.


▪  У 1883 році в селі Олексіївці Зміївського повіту на вчительських курсах він познайомився з молодою вчителькою Марією Миколаївною Гладиліною. Незабаром вони одружились і в них народилася донечка. Він дуже любив свою доньку Настю і навіть спеціально для неї видавав журнал «Квітка», в якому писав короткі оповідання, вірші та загадки. Анастасія Грінченко була активною учасницею збройних виступів революції 1905–1907 років, внаслідок чого її було ув’язнено. У в’язниці в Анастасії розвинувся туберкульоз і вже 1908 вона пішла з життя.


▪  Борис Грінченко працює вчителем більше десяти років (1881-1893), глибоко вивчає історію педагогіки. Він є автором «Української граматики до науки читання й писання», першої книжки для читання в школі «Рідне слово», яку він написав разом із дружиною М. М. Грінченко (псевдонім – Марія Загірня).


▪  Утверджується Б. Грінченко і як письменник. Він публікує поетичні збірки: «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою», «Під хмарним небом». Пише десятки оповідань: «Екзамен», «Без хліба», «Сама, зовсім сама», «Сестриця Галя», «Дядько Тимоха», «Ксеня», «Хата», «Каторжна», «Серед чужих людей» та ін.


▪  Як педагог Борис Грінченко розумів роль казки в дитячому вихованні. Тож активно виступив у жанрі віршованого оповідання та віршованої казки. «Книга казок віршем» з’явилася 1894 року у Львові. Сюди ввійшло майже двадцять казок. Збірка мала велику популярність серед дітей, вона неодноразово перевидавалася.


▪  Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови». Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць. Автор історичних нарисів. Редактор низки українських періодичних видань. У 1905 р. «Словареві української мови» присуджено другу премію М. Костомарова.


▪  Діти – майбутнє народу. Боліло серце вчителя за їх долю, оповиту пітьмою неуцтва і злиднів, тому постають з його творів ліричні образи дітей. Письменник завжди шукав добра, краси, світла у житті людини і відкривав на них очі дітям, щоб були вони кращими і доля у них була іншою.


▪  Після багаторічного страждання на сухоти здоров’я Бориса Грінченка погіршилося. Він був змушений переїхати в Італію, де помер 6 травня 1910 році. Поховали письменника в Києві на Байковому кладовищі.


«Всі думи і мрії – рідному народові.
Все життя – для рідного народу.
І в залежності від цього – вся філософія і мораль»
Б. ГРІНЧЕНКО

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.