Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
Якою мій народ мене благословив
(Ліна Костенко)
▪️ 24 лютого 2022р. – логічне продовження «щирої любові» московитів до України, яка проявилась ще у далекому 2014 році. Тоді «ввічливі зелені чоловічки» анексували український Крим.
▪️ Ця ніч розділила життя на до…. і після…. Мозок відмовлявся сприймати дійсність: очі сліпли від вогню і диму, у вуха вривався гуркіт, серце вискакувало з грудей…
Круг багаття не танцюють дико,
Не беруться в бійці за чуби
Варвари із атомного віку,
Варвари з космічної доби.
Ці слова Василя Симоненка якнайкраще підходять до характеристики нашого одвічного північного ворога.
▪️ День цей назавжди залишиться в пам’яті кожного українця незалежно від того, де він зустрів війну – в Харкові, Києві, Львові; на фронті або у власному будинку, в дорозі чи за кордоном; багато хто скаже, що, за їхніми відчуттями, цей день ніколи не закінчувався. Тоді, здавалося, життя зупинилося. Орда вдерлася на нашу землю, щоб знищити нас як націю…
▪️ Та українці не звикли здаватися, вони довели, що нескорені воїни! Народ як один об’єднався, аби дати відсіч загарбнику. Наша країна стала уособленням свободи, незламності та сили духу для всього цивілізованого світу.
🕯 Світла пам’ять кожному, хто поліг, захищаючи свою домівку, свою святу землю…
▪️ 24 лютого 2022 року для України почалася епоха відродження і змужніння, епоха загартування.
🇺🇦 Слава Україні! Героям Слава! 🇺🇦