Видатний український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог – Микола Леонтович народився 1 грудня 1877 року у селі Селевинцях Подільської губернії в сім’ї сільського священика.
Славетний композитор все життя намагався пропагувати українську культуру у своїх творах. Він збирав та обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори-пісні.
Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною виробленістю деталей. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожен новий рядок тексту пісні інтерпретували по-новому.
▪️ Кожен його твір, кожна пісня і мелодія, носить свій авторський стиль, який неможливо зрівняти з іншими.
▪️ Творець класичних зразків української хорової музики. Автор численних обробок українських народних пісень, оригінальних творів. Найпопулярніші: “Праля”, “Козака несуть”, “Щедрик”, “Дударик”, “Піють півні”, хори “Льодолом”, “Літні тони”, “Моя пісня” тощо. Микола Леонтович прожив коротке, але яскраве життя. На його долю випало бути свідком трагічних подій першої світової війни та більшовицької революції. Він бурхливо влився у національно-визвольний рух — встановлення Української Народної Республіки та Української Автокефальної Православної Церкви.
“В ніч на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР – Ред.) Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича”, – зазначається у рапорті по справі вбивства композитора. Це було зумисне вбивство талановитого українського композитора органами ВНК.
Можемо лише уявити, якою відомою у світі зараз була б українська культура, якби в ті часи була свобода думки, коли митці могли б більше творити та показувати свої мистецькі надбання світові, гастролювати, співпрацювати і навіть просто жити…
І все-таки Леонтович встиг залишити нам понад 150 обробок народних пісень, близько 50 церковних творів, оригінальні твори на слова сучасників і незавершену оперу “На русалчин Великдень”.
Невмируща творчість Миколи Леонтовича, звучить і, сподіваємося, звучатиме ще довго. Особливо найвідоміша різдвяна пісня-колядка “Щедрик”, яка по всьому світу мелодією та текстом кожного Різдва оживляє свого автора знову і знову.
Над своїм твором Леонтович працював майже усе життя! Щедрівка має аж 5 авторських редакцій. Перша з’явилася 1901 року, остання – 1919.
«Щедрик» приніс йому визнання – він був вперше презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку 5 жовтня 1921. А в 1936 році американець українського походження Пітер Вільховський (Piter Wilhousky) , який працював на радіо NBC, написав англійську версію слів до «Щедрика» — «Carol of the Bells». Під цією назвою мелодія українського «Щедрика» стала всесвітньо відомою та має безліч інтерпретацій.