Церковна музика – одна із важливих галузей культури українського народу. Вона розвивалася і збагачувалася впродовж багатьох століть, та, на жаль, ще в нинішній час мало досліджена і вивчена.
Розквіт української церковної музики припадає на
В трійці великих українських композиторів церковної музики другої половини XVIII ст. були: Максим Березовський 1745-1777, Дмитро Бортнянський 1751-1825, Артемій Ведель 1767-1808. Ім’я Артемія Лук’яновича Веделя має особливу привабливість для знавців українського церковного співу.
Так, на відстані 255 років від нас, нинішніх, світиться 1767 рік. В той рік Господь Бог послав українській землі благородного, талановитого, достойного мужа нації Артемія Веделя, якому скупа його Доля відміряла йому всього лише 41 рік життя. А ще, як і в багатьох інших українських талантів, його Доля сумна і земляками належно не оцінена. Дотепер не маємо достойного видання його музичних творів.
Артемій Ведель, славний український композитор, представник золотої доби української церковної музики. Народився у родині київського міщанина (колишнього козацького осавула) Лук’яна Власовича та Олени Григорівни Ведельських 1767 року. Прізвище композитора Ведель – імовірно, скорочена форма від Ведельський. Садиба родини Ведельських знаходилася на Подолі у парафії Рождества-Предтеченської (Борисо-Глібської) церкви. Будинок, з городом і садком, був розташований на розі сучасних вулиць Братської та Андріївської. Тато Артемія – Лук’ян Власович Ведельський (1730-1815) був художником-різьбярем, мав власну майстерню, виготовляв іконостаси. Вже з наймолодших років батьки виховували в нього любов до України і рідного народу. Крім батьківського дому, виховання хлопчини Артемія проходило в духовній школі та архієрейському хорі.
До 1787 року, Артемій Ведель навчався у Києво-Могилянській Академії. Тут майбутній композитор здобув ґрунтовну освіту, гуманітарну і музичну, вивчав курс філософії. Розпочав процес створення своїх перших музичних творів, диригував студентським хором та оркестром.
Ще за студентських років Артемій став відомий як віртуоз-скрипаль, регент, соліст(тенор), славний диригент та аранжувальник церковної музики. Відзначився глибокою релігійністю, якою пройнята його музика.
1788 рік, як вже знаного музиканта, за пропозицією Київського митрополита Самуїла Миславського відряджено до Москви, де призначений регентом капели московського генерал-губернатора Петра Єропкіна.
У той період в Москві були організовані приватні дворянські капели,хори, театральні групи, в яких виступали відомі європейські артисти. Тут Ведель знайомиться з визначним італійським оперним композитором Джузеппе Сарті, у якого пізніше і навчався музикування.
П’ятирічне перебування композитора у Москві справило значний вплив як на вдосконалення музичного таланту, так і на його світогляд. Тут мав можливість добре познайомитися з музичною культурою Західної Європи.
Все ж, перебування на чужині не тішить Артемія Веделя, мріє повернутися на батьківщину з того добровільно-примусового вигнання. Через деякий час мрія таки збулася, вдалося повернутися в Україну. З кінця 1792 року, жив у батьківському домі.
В той час у Києві було багато хорів та музичних капел. Особливо славились церковні хори, а зі світських – хор генерала Андрія Леванідова, який сам був любителем співу, музики і при своєму штабі українського піхотного корпусу мав багаточисельний хор та музичну капелу. На пропозицію генерала Артемій Ведуль погодився очолити його військову капелу. На початку 1794 року поступив на військову службу в корпус генерала Андрія Леванідова і очолив відомий його хор.
1 березня 1794 року композитор призначений канцеляристом штабу, а через рік, 27 квітня 1795 року, молодшим ад’ютантом штабу капітанського рангу.
Музична діяльність Артемія Веделя у Києві була плідною. В той період (1793-1795рр.) написані відомі шість його концертів.
У березні 1796 року генерала Андрія Леванідова призначено генерал-губернатором Харківського намісництва. Переїхав до Харкова також і композитор. Тут організував намісницький хор і оркестр, викладав спів і музику в Харківському Казенному колегіумі. У Харкові високо піднявся авторитет композитора та популярність його музичних творів.
Та коротким був той світлий, сповнений надії період в житті Артемія Веделя. Музична культура того часу зазнає значних утисків, повсюдно царським указом усі «не положені» за штатним розписом полкові капели було ліквідовано. У церквах заборонено співати духовні концерти (псалми, молитви), що безпосередньо не стосуються служби, а також канти, колядки. Талановиті українські митці, що не обслуговували режим, а особливо ті, що служили на прославу своєї Вітчизни, ставали неугодними та небезпечними. Мистецьке життя Харкова поступово занепадає. Ліквідовано театр, губернський хор, хори у військових частинах, симфонічні оркестри. Виконання творів композитора у церквах заборонено. В кінці літа 1798 року Артемій Ведель залишив Харків. Виїхав до Києва, жив у батьківському домі на Подолі.
У Києві композитор застав такі ж самі поліцейські порядки, що й у Харкові. На працю ніде не міг влаштуватися. Вдома інтенсивно працював над новими музичними творами. Значну кількість творів склав на слова Давидових псалмів. Все ж, можливостей застосувати свої здібності Артемій Ведель, очевидно, не бачив. У 1799 році покинув світське життя і вступив у Києво-Печерську Лавру послушником. Тут продовжує писати музичні твори. Був взірцем для братії в покорі, терпеливості, сумлінності служіння. Та за короткий час композитор покинув Лавру і повернувся до свого дому на Подолі.
Через кілька місяців Артемія заарештовано «за бродяжництво» (наслідуючи великого українського мандрівного філософа Григорія Сковороду (1722-1794), також пішов мандрувати по Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині від села до села, щоб записувати пісні свого народу), а згодом вважали його за небезпечного українського конспіратора і звинувачено у злочині проти царської особи. Злочин полягав у тому, що за деякими даними було знайдено книжку, де на чистих сторінках начебто рукою Веделя у символічній формі було написано пророцтво про вбивство чинного царя Павла I та названо за те його вбивцею.
Без жодного доказу злочинцем було названо славного композитора «сумасшедшого капітана Веделя» та негайно відкрито секретну справу. Далі – неправедний суд і жорстокий вирок. Артемій був оголошений божевільним і поміщений на 9 років до київської божевільні. Після арешту твори Веделя царським наказом було заборонено виконувати та друкувати. Так хресний шлях українського композитора увінчано Голгофою. 9 років насильства, знущань і приниження… Дев’ять років ув’язнення й повільної страти, що привела до смерті людини в розквіті сил і творчих обдарувань. Проте, в’язниця не зламала праведника, не озлобила, не похитнула у вірі.
Лише напередодні смерті композитора татові вдалося забрати сина додому.
Артемій Ведель, будучи українським патріотом, не пішов шляхом зрадництва українській ідеї. Непохитно стояв на засадах розвитку творчого ідеалу – українських мотивів у церковній і світській композиторській діяльності. Україні віддав увесь свій талант, та за яку поклав життя, як політичний в’язень.
Упродовж трьох століть українці боролися за встановлення своєї державності. За той час нашою землею пройшло багато цікавих і свідомих свого призначення особистостей, патріотів, славних українських імен. Окупаційні режими всіх часів вчиняли в Україні все можливе й неможливе, щоб українська історична пам’ять була в забутті, стерта зовсім, або неправдиво подана.
О, це яке гірке слово, ЗАБУТТЯ! В ньому наших славних, величних, світової СЛАВИ імен, справді ціла «прірва». В історії української музики, зокрема, також. Українські талановиті композитори, з виразним національним відчуттям, завжди служили своєму народові, не піддаючись ніяким репресіям.
Перша стисла біографія Артемія Веделя була написана лише через півстоліття по його смерті, а заборона видавати й виконувати твори тривала до початку XX століття. Опісля, безсмертні піснеспіви не припиняли лунати в церквах.
Поховано славного композитора на Подолі, на Щекавицькому кладовищі. В нинішній час воно повністю зруйновано і де була могила композитора – невідомо.
Трагічна доля випала і музичній спадщині композитора. За життя його твори поширювалися лише в рукописах. Царський указ від 12 травня 1797 року заборонив церковне виконання творів Артемія Веделя, як «невідповідне православному духові».
Повного обсягу музичної спадщини українського композитора ми до нинішнього часу ще не знаємо. Не вся вона досліджена, зібрана, закаталогізована. Відомі приблизно вісімдесят музичних творів.
Музика Артемія Веделя невмируща, тому, що – народна. Тому, що – злеліяна щирою любов’ю до Господа Бога, до України, до Правди, до Людей. Тому, що – виросла й розквітла на національних традиціях культури і пісенного багатства українського народу.
Таким постав перед нами Артемій Ведель, людина вірної, правдивої душі, талановитий композитор та палкий патріот України.
Доречно пригадати повчальні слова Патріарха Йосифа Сліпого: « ЩО ПРО ВАС ОДНОГО ДНЯ СКАЖЕ ІСТОРІЯ?».
Господи Боже, якби нам нині в Україні мати побільше таких патріотів, як Артемій Ведель, що любили б свою землю так свято і вірно.
«Зглянься на нас, Господи, спасенням Твоїм, щоб ми бачили в добрі вибраних Твоїх, веселися веселістю народу Твого, хвалися разом з насліддям Твоїм».(Псалом 105,5.)