Господь багатий нас благословив
Дарами , що нікому не одняти,
Любов і творчість , туга і порив
Одвага і вогонь самопосвяти.
О.Ольжич
Олег Ольжич – людина багатогранна. Поет, публіцист, науковець, археолог, політичний діяч, націоналіст.
Народився Олег Ольжич (Кандиба) 8 липня 1907 року в Житомирі в сім’ї поета Олександра Івановича Кандиби, відомого в літературі під псевдонімом – Олександр Олесь.
Середню освіту почав здобувати у Пущі-Водиці під Києвом, але в 1923 році разом з матір’ю виїхав з України до батька, який ще в 1919 р. емігрував за кордон. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою, і в 1924 р. – Олег вступив до Кардового університету, водночас навчався в Українському вільному університеті.
У 1929 році закінчив Карлів університет, написав дисертацію «Неолітична мальована кераміка Галичини», став відомим ученим-археологом, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах, після заснування ОУН (організації українських націоналістів) став одним з найактивніших її членів, очолив культурний сектор даної організації, а трохи пізніше став заступником голови проводу ОУН, був запрошений до Гарвардського університету (США) читати лекції з археології.
Із виникненням ОУН став одним з найактивніших її членів, потім – заступником голови Проводу ОУН. Окрім того, що був політичним діячем, помітний слід полишив і в царині публіцистики, археології та поезії.
Поетичні збірки Олега Ольжича – «Рінь», видана 1935 року, «Вежі» – вийшла у 1940-му, «Підзамчя» – посмертна збірка, яка побачила світ у в 1946-ім році, хоч підготував її поет ще в 1940-ім, то окремий малодосліджений літературознавцями пласт високохудожнього поетичного слова.
Його поезія – це сповідь воїна, відкритого й чесного в бою, який чітко усвідомлює, що тільки ціною власного життя прокладається шлях до свободи, до виборення права бути органічним складником генетичної пам’яті народу.
Поезію Олега Ольжича можна порівняти з діамантом, в який чим пильніше вдивляєшся, тим більше відкривається нових граней, кожна з яких по своєму прекрасна. Усією своєю творчістю Олег Ольжич прагнув утвердити героїчний світогляд, пропагував думку, що кожен громадянин має здобути свободу, можливо, навіть ціною власного життя.
Олег Ольжич був помітним представником дітей еміграційної хвилі, які не лише зберегли, а й примножили енергетику рідного народу – те що було втраченим, або майже втраченим наслідком репресій, голодомору, докорінного нищення культури.
Олег Ольжич був закатований нацистами 10 червня 1944 року.
У Ольжича, обдарованого, непересіченого науковця, письменника, культуролога були всі умови для успішного життя. Але він втратив життя, пішовши за покликом серця, зберіг душу, при цьому залишивши невмирущий спадок і дороговказ:
Ось сходить , пломеніє розцвіта
Благословеніє не форми-суті.
Одвага. Непохитність. Чистота.
Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!