130-річчя з дня народження Олени Степанів (1892-1963) – вченої, історика, географа, військової і громадської діячки, хорунжої УСС – першої у світі жінки, офіційно зарахованої на військову службу у званні офіцера.
Сьогодні віддаємо шану одній із героїчних жінок стрілецького руху – Олені Степанів-Дашкевич.
Олена Степанів була єдиною жінкою офіцером у самостійному українському збройному формуванні під час Першої світової війни.
Олена Іванівна була всебічно освіченою особою: знала три європейські мови, захоплювалася історичними і філософськими науками, любила музику, була доброю піаністкою. Вона була знана як науковець і педагог. Автор дуже цікавих спогадів про своє героїчне покоління.
Дочка священика з Перемишлянщини, вона отримала освіту і виховання, притаманні українській молоді тодішньої Галичини. Олена навчалася у семінарії Українського педагогічного товариства у Львові.
Будучи студенткою філософського факультету Львівського університету пішла воювати за українську справу на фронтах Першої світової війни, вступивши до війська Українських Січових Стрільців. 22-літня вродлива українка відразу завоювала велику симпатію у своїх соратників по зброї. Олена була дисциплінованим воїном, на рівні з чоловіками зносила всі випробування війни.
10 листопада 1914 року за хоробрість, проявлену у боях з російськими військами, під час першого урочистого відзначення Українських Стрільців, Олена Степанів була нагороджена Медаллю «За хоробрість».
30 травня 1915 року Олена Степанів, з двома сотнями Українських Січових Стрільців потрапила у російський полон, де перебувала до 1917 року.
Олена Степанів у 1918 році брала активну участь у підготовці листопадових подій у Львові. Навчаючись в університеті працювала референтом преси в Міністерстві закордонних справ ЗУНР.
В листопаді 1919 року Олена Степанів через Румунію і Угорщину переїхала до Відня, де закінчила університет і в 1921 році написала працю «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини ХІІІ століття», отримавши ступінь доктора філософії. В той період побралася з Романом Дашкевичем, генерал-хорунжим УНР. Одним із дружб Романа був Євген Коновалець.
1921 році Олена Степанів повернулася до Львова, вже як доктор філософії. Стала викладати географію та історію в гімназії Сестер Василіянок.
«З розмахом відкриваються двері до шкільної зали гімназії. Впевненим кроком ступає за кафедру молода жінка. Учениці вп’ялили очі в знайоме всім зі світлин обличчя, тільки без стрілецької шапки. Над рівним чолом – гладка зачіска з золотистого волосся. Шляхетна лінія овалю лиця, тонкі риси, милі, гарно викроєні вуста… Замість військового мундиру, коротка спортивна сукня. Раптом гострий рішучий голос команди: «Сідати!, Встати!», «Сідати!, Встати!» – аж поки всі рівно й безшумно виконали наказ. Такою вперше явилась першокурсницям гімназії прославлена Олена Степанів» – так згадує про Степанівну Ірена Книш в своїй книзі-спогадах – «Життя й легенда Олени Степанів».
Використавши славне ім’я Олени Степанівни москалі перекидали її з львівського навчального закладу до київського, аж поки не заслали на довгі роки тяжких робіт в мордовських торфовищах, звідкіля вона повернулась до Львова в 1956 році зі смертельною недугою.
Авторка кількох десятків виховних, науково-дослідних праць та особистих спогадів про великі події, прожила останні роки забута і осамітнена. Не відступив від неї до кінця її життя єдиний син Ярослав – уся її потіха і відрада.
11 липня 1963 року Олени Степанів не стало.
Ми завжди будемо дякувати їй за те, що збагатила нашу історію своєю героїчною участю у визвольній боротьбі. Проживши таке складне неординарне життя, Олена Степанів зуміла внести величезний вклад в розвиток української науки. Була автором 75-ти наукових праць. З яких, нажаль, надруковано лише 50.
Олена Степанів усе своє життя віддала служінню Україні, рідному народові, стала символом любові, відданості, самопожертви за її Волю та Незалежність!
https://www.youtube.com/watch?v=O8TfU5XkNpI&ab_channel=UkrainianInstituteofNationalRemembrance