25 лютого минає 120 років від дня народження геніального хореографа.
Він підніс сучасну танцювальну культуру до рівня шедеврів світового хореографічного мистецтва.
Танець – це поема, у якій кожен рух – СЛОВО!!! Саме за таким девізом жив і творив Павло Вірський.
Ніжна і прозора лірика, натхненна романтика, піднесена героїка, щедрий і теплий гумор…. У кожній із цих емоційних сфер балетмейстер почував себе на диво легко та вільно.
Народився майбутній віртуоз танцю 25 лютого 1905 року в Одесі. Вірські мали дворянське походження. У родині всі сподівалися, що Павлусь піде батьківською стежкою і стане інженером. Але не так сталося, як гадалося.
Щонеділі родина відвідувала оперу, тоді хлопчина і вирішив присвятити себе мистецтву.
Коли Павлові виповнилось 12 років, вибухнула революція, яка змінила все життя Вірських. Щоб не померти з голоду, батько з дідом ходили до моря, вимочували канати, а потім сушили, щоб збирати сіль, а потім її продавати…
Незважаючи на скруту, Павло вступив до Одеського музично-драматичного училища, прийшовши у балет не в 6 років, а після 18-ти.
Свою творчу кар’єру Вірський починав в Одеському оперному театрі, де познайомився з Миколою Болотовим, який на довгі роки стане його другом і співавтором.
Спочатку працювали у Дніпропетровському оперному театрі, на сцені якого вони поставили 4 вистави. Потім у театрах Харкова та Києва. Аж поки у 1937 році не було створено Державний ансамбль танцю, який прославить Вірського на увесь світ, а через 40 років носитиме його ім’я.
Ансамбль існує вже 88 років. Через колектив пройшло близько 1000 танцюристів. А сам колектив відвідав понад 60 країн.
Павло Вірський інтерпретував виключно український фольклор і тільки на його основі створював масові яскраві хореографічні полотна…
За роки роботи Павло Павлович поставив понад 100 номерів. Найвідоміші з них – «Чумацькі радощі», «Запорожці», «Ляльки», а «Подоляночка» вважається еталоном драматургії. Славнозвісний «Повзунець» взагалі народився із жарту, а «Гопак» став візитівкою ансамблю та зриває овації в найкращих залах світу.
Зірка таланту Павла Вірського горіла 70 років.
Помер 5 липня 1975 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Через два роки після смерті видатного балетмейстера створений ним ансамбль став називатися його іменем.
І де б не виступав ансамбль, завжди гордо звучить: «Ми з України»!!!