Євген Коновалець – військовий і політичний діяч, засновник Організації українських націоналістів, полковник – належить до тих непересічних особистостей, котрих ніколи не забуде Україна, вони вкарбовані в її історію навічно.
Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в селі Зашкові, тодішнього Львівського повіту, у сім’ї народного вчителя. Діди і прадіди Євгена були священиками. Перших три класи він закінчує у рідному селі.
1901 року його записали до першого класу Львівської Академічної гімназії. У Львові зустрів Коновалець справжніх світочів національного духу – директора Едварда Харкевича та професора Івана Боберського.
На юридичний факультет університету у Львові Євген Коновалець прийшов уже сформованою особистістю. Чіткість думки, орієнтованої на здобуття незалежності для сорокамільйонного народу, стала визначальною у поведінці молодого студента.
Увесь вільний від навчання час він проводить у рідному Зашкові. Зробив значний внесок для відновлення «Просвіти», закладення Народного дому. Проте напруженість політичних, національних змагань кличе Коновальця до Львова, де на той час він обіймав посаду секретаря Львівської філії «Просвіти», а також репрезентував студентство у Центральному комітеті Української національно-демократичної партії.
У 1912 році, коли Євгена було покликано на військову службу в австрійській армії, майбутній полковник чи не вперше почав замислюватись над необхідністю створення українських збройних сил. Тоді, ще чотар, не міг, звичайно, прогнозувати, що військова справа стане однією з визначальних у його житті.
Так, в Галичині за активної участі Євгена Коновальця, Івана Чмоли та інших діячів було створено окрему студентську частину, яка отримала назву «Січові стрільці І».
У квітні 1915 року разом зі своєю частиною довелося Є. Коновальцю воювати на горі Маківка. Тут, унаслідок шквального наступу росіян, чотар Коновалець потрапив у російський полон.
Роки, проведені в таборах для військовополонених, спочатку в Чорному Яру, а потім у Царицині та Дубовці, стали етапом кристалізації військової доктрини українства.
Основою військової доктрини, яку розробив Євген Коновалець, було створення українських військових відділів, які згодом стали відомі під назвою Київських січових стрільців. Це була еліта Армії Української Народної Республіки.
Голова Генерального секретаріату Центральної Ради Володимир Винниченко відзначив: «Таке військо трапляється раз на сотні літ». Незмінним командиром окремого Корпусу Січових стрільців був Євген Коновалець.
29 січня – 3 лютого 1929 року у Відні відбувся перший Конгрес українських націоналістів, де було створено спільну об’єднану Організацію українських націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН обрано полковника Євгена Коновальця. У 1920 році Євген Коновалець їде до Америки, прагнучи залучити якнайширшу спільноту еміграції до сприяння ОУН. Практично у всіх столицях Європи перебували посланці полковника.
Окрім дипломатичної діяльності, триває підготовка до збройної боротьби. Серед тих, хто пройшов старшинські вишколи, – майбутні командири збройної боротьби Карпатської України полковник Михайло Колодзінський (псевдо Гузар), чотар Зенон Коссак (псевдо Тарнавський) та майбутні командири УПА, зокрема генерал-хорунжий Роман Шухевич (псевдо Тарас Чупринка). Саме їм випало довести суть Коновальцевого переконання в тому, що «національна революція – то поняття ширше, ніж саботажі, терористичні акти, повстання».
Навесні 1938 року Євген Коновалець мав намір нелегально побувати на території УРСР, щоб особисто проаналізувати можливі шляхи зростання ОУН. З цією ж метою він здійснив поїздку до Роттердама, де мав зустрітися зі зв’язковим, що діяв на Сході України.
Проти нього в Роттердамі (Нідерланди) співробітником радянських спецслужб Павлом Судоплатовим було вчинено терористичний акт, унаслідок якого Коновалець загинув. Похований на кладовищі Кросвік у Роттердамі. Нині в Україні 23 травня відзначають День героїв.
14 червня 2021 року минає 130 років від дня народження полковника Євгена Коновальця – постаті, яка належить до тих непересічних особистостей, котрі вкарбовані в історію України назавжди. Пам’ятаймо наших героїв!