🔸 30 березня цього року на пленарному засіданні Львівської обласної ради депутати підтримали рішення проголосити 2023 рік – роком Івана Боберського.
▪ Саме цього року, 14 серпня, минає 150 років з дня народження нашого видатного краянина, уродженця села Доброгостів Трускавецької громади.
▪ Іван Миколайович Боберський є видатним громадсько-політичним діячем, ім’я якого золотими літерами вписано до пантеону української слави. Народився він 14 серпня 1873 року в сім’ї греко-католицького священика в с.Доброгостів що біля Стебника Дрогобицького повіту на Львівщині.
▪ Після навчання у народній школі та восьмирічній гімназії міста Самбора вісімнадцятирічний Іван стає студентом філософського факультету Львівського Університету. Боберський прагнув вийти за межі вузького гімназійного кола і перенести свій досвід і знання на всю підавстрійську Україну, насамперед на Галичину.
▪ У липні 1892 року Боберський бере участь в установчих зборах Українського гімнастичного товариства “Сокіл”. Саме розвитку цього товариства він присвятив все своє життя. Далі він продовжує навчання в Австрії – в Граці та Відні, де студіює в університеті німецьку філологію. Водночас він навчається у Відні на однорічних державних студіях вчителів фізичного виховання. 25-річний юнак мандрує поЄвропіза кошти батька і впродовж двох років вивчає сучасні системи фізичного виховання у Чехії, Німеччині, Швеції та Франції.
▪ Наступний етап його життя тісно пов’язаний зі Львовом, куди він перебрався в 1990 році.
▪ Боберський займає посаду професора німецької філології та фізичного виховання у Львівській руській цісарсько-королівській академічній гімназії. Блискучий знавець своїх предметів, він водночас активно прищеплював своїм учням любов до Батьківщини – України. Не випадково чимало його учнів стали до перших лав борців за самостійну Українську державу в 1917-1920 р.р. Досить згадати знаменитого Євгена Коновальця, котрий визнав, що Боберський мав на нього в гімназії найбільший вплив.
▪ У червні 1901 року І.Боберський створює “Учительський кружок”, з метою підготовки вчителів руханки (фізкультури) для українських освітніх закладів, серед перших учителів руханки з державними іспитами є вихованці професора І.Боберського – Степан Гайдучок, Петро і Тарас Франко, Євген Любович та ін. У цьому ж році вступає в ряди у ряди гімнастичного товариства “Сокіл”, після чого його на загальних зборах обирають членом старшини (ради) та другим заступником голови “Сокола”. Львівський “Сокіл” вперше звертає увагу на вишкіл кваліфікованих кадрів для роботи в сокільських товариствах. Згодом викладає руханку уЛьвівській приватній жіночій гімназії сестер василіянок.
▪ Восени 1903 року в Україні, зокрема в Києві та Чернівцях, створюють перші футбольні команди – “Політехніка” та “ДФК”. Тоді ж футбол робить перші організаційні кроки і у Львові, у першій реальній школі (учнів готують до вступу у вищі господарські та технічні навчальні заклади) створилифутбольну команду “Слава”, а уЛьвівській академічній гімназії І.Боберський організовує команду “Україна”.
▪ У травні 1904 року Боберський створює спортивний осередок під назвою “Український спортивний кружок” (УСК) у Львівській академічній гімназії для занять бігом, метання списа та диска, а також англійським іграм, зокрема й футболом.
▪ Згодом Іван Боберський приступає до написання ряду підручників зі спортивних ігор та фізкультури “Забави і ігри рухові”, та з футболу – “Копаний м’яч” (1906р.). Налагодив також контакти з чільними представниками української інтелігенції, суспільно-політичного життя, зокрема з Михайлом Грушевським та Іваном Франком.
▪ Із побудовою у 1906 році головного корпусу Львівської академічної гімназії на вулиці Сапіги (сьогодні Степана Бандери) він започаткував діяльність ще одного спортивного осередку “УСК 1906”. Діяльність гімнастичного УСК фактично була однією з передумов створення першого спортивного товариства.
▪ Після одруження (1907) зі словенкою Жозефіною Полак його в серпні 1908 року обирають головою старшини гімнастичного товариства “Сокіл”. Паралельно він очолює і центральний осередок товариства “Сокіл-Батько” у Львові та редагує часопис “Сокільські вісті”, організовує перші спортивні змагання українців з футболу, волейболу, велоспорту та ін.
▪ Для поширення копаного м’яча в Галичині Боберський запрошує до Львова футбольну команду УСТ “Поділля” з Тернополя. Товариський матч між “Україною” та “Поділлям” відбувся на стадіоні “Тор циклістів” (велотрек) і завершився з рахунком 1:1. Опись цього футбольного поєдинку надруковано 18 жовтня 1910 року часопис “Діло”. Це був перший футбольний репортаж українською мовою у Львівській пресі.
▪ Протягом 1910-1911р.р. організував викуп “Тору циклістів” який знаходився у Стрийському парку, для того щоб товариство “Сокіл-Батько” мало власний стадіон у Львові та не залежало від польських властей. Цей спортивний комплекс розміром 190х120м назвали “Український город”. До комплексу входило футбольне поле (120х170м) із трибуною на 270 сидячих місць, три тенісні майданчики, легкоатлетичні доріжки та велосипедний трек. У листопаді 1928 року поляки спалили цей спортивний комплекс на знак протесту проти відзначення українцями Львова 10-річчя ЗУНР.
▪ Особливо помітним для нього став 1911 рік. Боберському, співголові Першого крайового Здвигу (параду) Соколів у Львові, який відбувся з нагоди 10-річниці активної діяльності в товаристві “Сокіл” за стародавнім козацьким звичаєм, вручають символ проводу – “Срібну булаву” і присвоюють почесний титул – “Батько української фізичної культури”.
▪ Боберський диспутує з приводу назви академічного спортивного товариства і відстоює для нього назву – “Україна”. Це перша суспільна інституція в ХХ столітті, яка вжила назву “Україна”.
▪ Учні І.Боберського по академічній гімназії та при підтримці свого вчителя, вже будучи студентами 22 вересня 1911 року зібралися на студентські збори, де вирішили утворити СТ “Україна” для студентів вищих шкіл у Львові. Тоді ж відбулися й перші запорізькі Ігрища, які стали українським аналогом грецьких олімпіад. У грудні цього року Іван Боберський робить перші кроки для впровадження хокею в СТ “Україна”.
▪ Восени 1923 року за сприяння Боберського у Львові відбувся Перший зліт пластунських організацій Галичини, які сталимолодіжними парамілітарними осередками.
▪ З початком Першої світової війни Боберський увійшов до складу Головної української ради, метою якої було розроблення стратегії та тактики дій галицьких українців у цій світовій масакрі та боротьба за свою державність, а також став одним з організаторів Легіону Українських Січових стрільців. У вересні цього року напередодні окупації Львова царськими військами Бойова управа Легіону Українських Січових Стрільців була переведена доВідня. Іван Миколайович разом із дружиною також перебрався до столиці Австро-Угорщини і повертається до рідного міста лише в 1918 році.
▪ У наступному десятилітті Боберський оселяється в канадському місті Вінніпезі, де очолює представництво ЗУНР в США і Канаді, та редагує часописи, викладає історію та географію України, опікується емігрантами. У 1932 році переїжджає до Югославії і оселяється у маленькому словенському містечку Тржич, звідкіля походить його дружина. У цей час широкого розголосу набули його репортажі з УІ зимових (1936р.) і ХІ літніх (1936р.) Олімпійських Ігор в Німеччині в часописах “Сокільські вісті” та “Діло”.
▪ Помер батько українського фізичного виховання у словенському місті Тржич – 17 серпня 1947 року.
▪ Ім’я професора, професора, педагога, державного діяча, фундатора і популяризатора спортивного руху в Галичині Івана Боберського носить Дрогобицька юнацько-спортивна школа . його іменем нещодавно назвали і Львівський державний університет фізичної культури.