Львівський обласний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи

ІВАН МИКОЛАЙЧУК

15 червня 2021 року легенді українського кінематографа #Іванові_Миколайчуку виповнилося б 80 років. У його творчому доробку 34 ролі в кіно, дев’ять сценаріїв та дві режисерські роботи.

Він був актором від Бога і від народу, кінозіркою 60–70-их років, справжнім, як сама Природа, його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком, бо в ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі.

Під його керівництвом здійснювалося музичне оформлення фільмів, у яких він знімався. Іван Миколайчук завжди був у пошуках нових інтонацій голосу, музики, мови, бо що вражає, те й запам’ятовується. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському. Тому для підсилення значущості події використовував народну пісню, відчуваючи її величезний потенціал.

Найбільше він полюбився глядачам у стрічках “Тіні забутих предків” (Іван Палійчук) та “Сон” (молодий Тарас Шевченко).

Іван народився в селі Чортория Чернівецької області в багатодітній родині. Він був четвертим сином у сім’ї Миколайчуків. Змалку допомагав батькам по господарству, трудився в полі. До школи ходив у сусіднє село Брусниці, грав у місцевому аматорському театрі. Коли йому було 14 – вперше потрапив на кіносеанс, і фільм справив на нього незабутнє враження. Відтоді в хлопця з’явилася заповітна мрія – присвятити своє життя мистецтву.

У 1957-му Іван закінчив музичне училище, а за чотири роки – студію Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Із 1963 до 1965 року навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Дебютував Миколайчук у стрічці Леоніда Осики “Двоє” у 1962-му.

Кар’єра Івана Миколайчука розпочалася з кіностудії імені Олександра Довженка та головних ролей у картинах, які стали перлиною українського кіно. У 1964-му на широкі екрани вийшла стрічка Володимира Денисенка “Сон” про Тараса Шевченка, якого зіграв Іван. Актор блискуче передав внутрішні переживання митця того періоду.

Паралельно Іван знімався ще в одній стрічці – “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова. Цей фільм став культовим, отримавши численні нагороди не тільки на вітчизняних фестивалях, а й за кордоном. У перший рік прокату фільм переглянули понад 8,5 мільйона глядачів, а Гарвардський університет додав стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентам, що претендують на вищий ступінь у кінознавстві.

У наступних роках Миколайчук знімався у фільмах: “Комісари” (1970), “Білий птах з чорною ознакою” (1971, актор і сценарист), “Захар Беркут” (1971), “Пропала грамота” (1972, актор і співрежисер) та багато інших.

У 1970-х радянська влада посилила переслідування української культури. Заарештували Параджанова. Звинуватили в націоналізмі й Миколайчука.

У 1979 році секретар із питань ідеологічної роботи Володимир Івашко зумів трохи залагодити конфлікт між актором і керівництвом. Завдяки цьому заступництву Миколайчук отримав дозвіл на зйомки фільму “Вавилон XX”, у якому був не лише актором, режисером, а й композитором. За рік стрічка отримала відзнаку “За найкращу режисуру”.У 1983 році Іван працював над сценарієм картини “Небилиці про Івана”, за рік готувався взятися за зйомки. Але дозволу довелося чекати ще два роки. А потім Миколайчук вже не міг працювати за станом здоров’я.

Ще з молодості в нього були проблеми зі шлунком, з роками хвороба прогресувала, спочатку утворилася виразка, а потім лікарі поставили страшний діагноз – рак. Розрадою і підтримкою в житті Миколайчука була його дружина Марія. З нею він познайомився ще в Чернівцях.

2 серпня 1987 року вони відзначили срібне весілля (25 років), а наступного дня – 3 серпня серце видатного актора зупинилося.

Кожен талант потребує визнання. Другого такого Івана не буде. Його ідеї підхопить нове покоління молодих акторів, режисерів, сценаристів, які будуть так само любити свою землю, рідне слово, українську пісню. І нехай прокинеться українська душа.

Сьогодні творчість Івана Миколайчука є нагадування про невичерпні можливості українського мистецтва, нагадування про те, що Україна має потужний духовний потенціал, і світ ще раз переконається, що українська нація є сильна та здивує людство сиою своєї творчої наснаги.

Рекомендуємо до використати сценарій мистецького заходу до 80-ти річчя з дня народження Івана Миколайчука “Дух України, народжений Карпатами” Культурно-просвітницький вісник “Животоки” 2020р №1-4 ст. 80-87

До перегляду

Відділ культурно-просвітницької роботи

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.