На початку ХХ ст. на горизонті мистецького Львова з’являється ім’я #Івана_Труша – живописця-імпресіоніста, портретиста і організатора мистецького життя в Галичині. Його називали поетом кольору та Сонця.
Народився майбутній митець 18 січня 1869 р. у галицькому селі Висоцько Бродського повіту (нині – Бродівський район Львівської області) у родині малоземельних селян. Батько живописця був простим сільським кравцем, який передав синові вміння помічати і знаходити прекрасне, виховав з нього патріота свого народу. Вчився хлопець у Бродівській гімназії, Краківській школі образотворчих мистецтв. У шкільні роки Іван пише свої перші етюди з натури і вирішує присвятити себе живопису.
Іван Труш став першим українським художником-імпресіоністом. Твори Труша мали особливий успіх у Кракові, Відні, Софії, Лондоні, Києві. У 1904 році митець разом із Михайлом Грушевським заснував «Товариство прихильників української літератури, науки і штуки», що об’єднувало науковців, письменників та митців з усіх українських земель.
Йому належить велика роль в організації у Львові виставки львівських та київських художників – “Виставки українських артистів”, у підготовці та виданні журналу “Артистичний вісник” (1905). Поїздки на Наддніпрянщину та Криму сприяли створенню кращих пейзажів Івана Труша – “Могила Шевченка”, “Дніпро біля Києва”, “Захід сонця у лісі” та одного з найкращих портретів Лесі Українки.
Іван Труш – видатний майстре портрета. Цікавим є факт, що відома українська поетеса Леся Українка вперше в житті позувала для портрета саме Трушу у 1900 році.
Портрет цінний ще тим, що Лесю Українку з натури малювали тільки двічі: Труш і через 4 роки Фотій Красицький. Климентій Квітка, чоловік Лесі, вважав, що полотно Труша це взагалі найкраще її зображення. Леся Українка познайомила Труша з майбутньою дружиною – Аріадною Драгомановою. Через чотири роки після цього вони одружилися. На сьогодні відомо про 10 портретів дружини, які намалював Труш.
В скарбницю українського мистецтва також увійшли портрети І. Франка, М. Грушевського, М. Лисенка, В. Стефаника, В. Антоновича, І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка.
Однак найповніше його талант проявився у жанрі пейзажу. “Етюди з природи були для мене відпочинком після гнітючої праці над портретами і з ними спорідненими всякими кічами, були вікном в моє художнє майбутнє”, – зізнавався Труш. Галицьке село з його своєрідністю представлене в жанрових картинах “Гагілки”, “Гуцулка з дитиною”, “Трембітарі”, “Пралі” “Сільський господар”.
Мати картину підписом Труша в оселі було ознакою аристократизму та інтелігентності. Полотно Івана Труша “Лавра в Києві” придбав король Румунії Кароль І.
Іван Труш жив зі свого малювання. За день до смерті він ще малював картину: «Кримський пейзаж зі скелями» – це остання робота художника. Вона була своєрідним спогадом про молодість, але завершити її Труш не встиг. 21 березня 1941 року величного митця не стало. Персональна виставка, до якої так ретельно готувався художник, була відкрита вже як меморіальна. Художня спадщина митця надзвичайно багата. Підсумовуючи свою довголітню працю, Труш писав в автобіографічному нарисі: “Солідних картин намалював я кільканадцять. Вони продані у Львові. Етюдів мого пензля випродукував я на протязі 42 літ, по скінченні Академії, близько 6000. Річ природна, що не зачислено сюди яких 300 фальсифікатів, підписаних моїм іменем.
Крім того, маю близько 400 етюдів з природи, мальованих в останніх 20 роках”.
Найбільш значні колекції творів Труша зберігаються в Львівському музеї українського мистецтва та у дочки художника — А. І. Труш у Львові, в будинку, де жив і творив митець.
Твори Івана Труша — цінні перлини у величезній скарбниці українського мистецтва. Зрозумілі й близькі народу, вони завжди хвилюватимуть наші серця. Іван Труш гаряче любив свій рідний край і народ. Народу він і присвятив все своє життя і талант, всі свої творчі сили та найглибші думки й почуття.
Відділ культурно-просвітницької роботи.