✒️ Хто вона, Ольга Петрівна Драгоманова (чи Косач)? Звісно, більше знайомий її псевдонім ОЛЕНА ПЧІЛКА. Письменниця, перекладачка, громадська діячка, фольклорист, етнограф, яка народилася 1849р. 17 липня в Гадячі на Полтавщині.
▪ Чому саме такий псевдонім? Олена – бо так Ольгу повсякчас називали на Волині, а Пчілка, за однією з версій, бо так лагідно кликав свою дружину-трудівницю Петро Косач, а за іншою, бо письменниця цікавилась пасічництвом і обожнювала спостерігати за бджолами.
▪ Олена Пчілка – одна із тих постатей, яких неможливо оминути на шляху перепрочитування й оновленого розуміння, як саме складався літературний і культурний ландшафт України.
▪ Походила із сім’ї небагатого дворянина Петра Драгоманова. Батько був високоосвіченою людиною, знав іноземні мови, передплачував книжки і журнали. Діти росли в атмосфері свободи й любові до всього українського.
▪ «Можна сказати, що українська течія оточала нас могутньо: се була українська пісня, казка, все те, що створила українська народна думка і чого держався тодішній народний побут…, – згадувала Олена Пчілка. – Усякі народні обрядності не минали нашого двору: колядування, посипання, запросини на весілля…»
▪ Здобула домашню початкову освіту (згодом у домашніх умовах навчала і своїх дітей, зокрема Лесю Українку). Під час навчання в зразковому пансіоні шляхетних дівчат у Києві (1861-1866) мешкала у брата Михайла Драгоманова, який мав великий вплив на формування її світогляду. Українською була її душа…
▪ Протягом п’яти років Ольга наполегливо вчилась, а водночас (не раз із подачі свого брата) активно долучалась до літературних та культурних кіл Києва. Зокрема в цей час вона знайомиться з Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком, Павлом Житецьким – а ще з товаришем брата Михайла, Петром Косачем. Між вісімнадцятирічною Ольгою й на сім років старшим Петром зав’язується бурхливий роман. І вже 1868 року, через два роки після випуску дівчини з пансіону, вони одружуються та виїжджають до Звягеля (нині Житомирщина), де чоловік отримує місце голови з’їзду мирових посередників.
▪ Ще навчаючись у Києві, вона перейнялася українською національною ідеєю. Аж настільки, що саме її – і то цілком правомірно – багато десятиліть потому Оксана Забужко назве матір’ю українського націоналізму.
▪ Як згадував Максим Славинський, одного разу Максим Антонович із Санкт-Петербурга намагався привітати Олену з літературним ювілеєм телеграмою українською мовою. Телеграфіст категорично відмовлявся, але коли прийшов директор відділення і дізнався про адресата, то дозволив зробити виняток: «вона навіть на прийомі у генерал-губернатора, де ми познайомилися, зі мною спілкувалася виключно українською».
▪ Соціалізм вважала утопією, основою суспільних змін мали стали культура та освіта. За радянської влади, святкуючи день народження Тараса Шевченка в Гадяцькій гімназії, огорнула погруддя Кобзаря синьо-жовтим стягом, що викликало лють місцевого комісара. Комісар Крамаренко наглядав за святкуванням, зірвав прапор – і на це письменниця відповіла вигуком: «Ганьба Крамаренку!» ЇЇ підтримали всі присутні в залі. За це Олена Пчілка потрапила до в’язниці.
▪ Ніколи не була радикалкою-нігілісткою і, бувши вродливою жінкою замолоду, одягалася і зачісувалася як показувала тогочасна мода і її жіночий інстинкт, щоб виглядати якнайкраще», – згадувала про матір Ольга Косач. Майстерно володіючи всіма техніками вишивання, вона артистично пристосувала національний стрій до потреб і вподобань свідомого українського шляхетствa. Так воно бажало підкреслити свою українськість.
▪ У травні 1882 року родина Косачів переїздить на постійне місце проживання до села Колодяжне на Ковельщині. Оскільки з 1876 року на території України, підконтрольній російській імперії, діє Емський указ, публікувати твори українською можна лише на Галичині. 1883 року Олена Пчілка публікує власні вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря» – таким чином встановлює контакт з Іваном Франком (і завдяки цьому вже за кілька років він порадить Наталії Кобринській написати саме Олені Пчілці у справі видання альманаху жіночої літератури).
▪ Олена Пчілка перекладала численні художні тексти, досліджувала український народний орнамент, займалась видавничою та просвітницькою діяльністю, а також разом із письменницею, публіцисткою та вагомою діячкою жіночого руху на Галичині Наталією Кобринською брала активну участь у підготовці альманаху «Перший вінок» 1887 року.
▪ 1903 року Олена Пчілка бере участь у відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві і, попри заборони, виголошує промову українською мовою. А 1905-го в складі депутації надсилає міністрові освіти російської імперії заяву з вимогою дозволити навчання українською мовою на українських територіях.
▪ Коли 1929 року розпочалися сталінські репресії і у квартиру до Олени Пчілки прийшли кадебісти, попри наказ одягатися і йти з ними, вона не зробила цього – не мала сил підвестися з ліжка.
🕯 Померла 4 жовтня 1930-го в Києві. Похована на Байковому кладовищі поруч із чоловіком, донькою та сином. Похорон був надзвичайно малолюдний: більшість колег остерігалися брати в ньому участь, щоби уникнути переслідувань.
ℹ️ Оксана Забужко недарма назвала Олену Пчілку «королевою-матір’ю» родини Косачів. Хай діти не раз нарікали то на її владність, то на надмірну патетичність – саме те середовище, яке вона створила для своїх дітей, дозволило їм стати яскравими, непересічними діячками та діячами української культури.
