«Величаємо Вас, Святі Страстотерпці,
і вшановуємо Ваші страждання,
що їх Ви перенесли за Христа!»
(Із формули беатифікації 27 червня 2001 року у Львові)
… Цей світ – вертеп. І, мабуть, щонайважливіше
У ньому залишатися собою.
Від перших днів своїх і до останніх
Не бути ні актором, ні суфлером,
Ні лялькою на пальчиках облудних,
А лиш собою кожної години,
А лиш собою кожної хвилини,
З лицем одвертим твердо йти на кін.
Григорій Чубай «Вертеп».
▪ «ХХ століття було мірилом жорстокого виклику людській природі , її цінностей та сутності. Збагнути його складність можна лише крізь призму індивідуальних доль, бо саме індивідуальність стала найстрашнішим ворогом цієї доби, об’єктом жахливих, підступних переслідувань, пригнічень. Бути людиною виявилося героїчним учинком. Без розуміння цього важко збагнути, що спонукало до чину тих, хто наважився бути собою і моральним імперативом свого життя зробив правдивість і «прямостояння» (Олексій Сінченко).
▪ Багато режимів, зокрема, комуністичний, проводили антицерковну політику. Не могли змиритися з тим, що існують люди, котрі під страхом покарання чи навіть смерті не приймають їх ідеології, а сміливо відстоюють свої релігійні переконання.
▪ Переслідуючи Греко-Католицьку Церкву, радянська влада, однак, не знищила її, а лише загнала у катакомби.
▪ ХХ століття залишило яскравий слід в історії людства. Це століття стрімкого прогресу в науці та техніці – і одночасно століття жорстоких війн, нещадної руйнації, болю і ненависті. В історії християнства воно закарбується як доба жорстоких переслідувань, і як час возвеличення Церкви у Славі тріумфу своїх Мучеників.
▪ Для вірних Української Греко-Католицької Церкви, ХХ століття стало часом особливого випробування Відданості ХРИСТОВІ та Довіри Божому Милосердю.
▪ Святий Іван Павло ІІ, папа Римський, у неділю 7 травня 2000 р. сказав: «Пам’ятати героїчні свідчення віри ХХ століття означає приготувати міцну основу для надії. Нові покоління повинні знати, яку ціну має ВІРА, що її вони отримали в спадок, щоб взяти з вдячністю факел Євангелія і ним освітлювати нове століття». Відвідуючи українські землі у 2001 р., Іван Павло ІІ проголосив Блаженними 27 Мучеників УГКЦ, що віддали своє життя за ХРИСТА, а серед них двох сестер Згромадження Святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії – Олімпію Ольгу Біду та Лаврентію Левкадію Гарасимів.
▪ Мученики – це святі, яких Церква прославляє не тільки за страдницьку мученицьку смерть, але і за страждання, прийняті як подвиг відкритого визнання ВІРИ. То особливе свідчення віри.
▪ Необхідно відзначити, що ніхто свідомо не обирає собі хресної дороги. Кожен обирає дорогу життя, прагне радості і щастя. Та до повноти радості веде сміливість, відвага, офірне служіння, любов офірна. Одержимі любов’ю приносять себе в офіру без вагань. І життя потребує їх офіри. З давніх-давен відомо, що коли на вівтар складають офіру, вона мусить бути чиста – виходить з найчистіших прагнень. На вівтар приносять себе найкращі.
▪ Отже, подвиг духовний.
Над видимою поверхнею життя відбуваються вічні перемоги світла над темрявою. Як важливо на тому шляху вистояти!
▪ ВІРУ І ПРАВДУ треба ВИСТРАЖДАТИ ЖИТТЯМ. Мільйони ув’язнених і замучених – то не просто жертви несправедливості – вони носії зацькованої ПРАВДИ.
▪ Життя у ХХ столітті проходило без законів і без БОГА. Як усі монаші спільноти в часи комуністичного режиму ХХ століття, потерпіло і Згромадження сестер Святого Йосифа. Воно було знищене видимо, але у підпіллі продовжувало своє існування.
▪ До числа ув’язнених увійшла черниця Згромадження сестер Святого Йосифа (село Цеблів на Сокальщині Львівської області) Ольга Біда (сестра Олімпія). 16 березня 1950 р. дістала вирок: виселення у віддалені місця радянського союзу за антирадянську діяльність.
▪ З названого Згромадження насильно були вивезені 10 сестер у Сибірське заслання. Із них троє – с. Олімпія Біда, с. Лаврентія Гарасимів, с. Маргарета Міджак – там загинули. Дві сестри були вбиті.
▪ Сестри Олімпія та Лаврентія були заслані на досмертне вивезення у Сибір в Томську область у поселення Харськ, котрого тепер нема на карті. Добровільно пішли дорогою Мучеників. Свідомо «йшли дорогою, що вела їх на смерть».
▪ Любов до Бога та свого покликання проявлялися постійно, навіть у дрібних випадках. Сміливо, при погрозах, заперечували насильницьке примушування скинути монаший одяг, залишалися у ньому в умовах переслідування, ув’язнення, заслання. Сестри мужньо відповідали: «Ми присягаємо ВЕЛИКОМУ БОГУ і габіт не скинемо».
▪ Преподобномучениці Олімпія, Лаврентія, Гликерія були поставлені перед фактом: або вони переходять до одержавленої Православної Церкви і там співпрацюють із безбожними органами влади, або залишаються на своїх християнських позиціях. Від переходу на православ’я сестри категорично відмовилися (зазначено в довідниках їх архівних справ). Добровільно стали на дорогу Мучеництва. Багато вірних ГКЦ також не прийняли переходу до РПЦ, надали перевагу арештам, таборам та вигнанню. Як сестри, так і вірні тим вчинком давали свідчення своєї ВІРИ не стільки словами, скільки своєю поставою та своїм вмиранням за ХРИСТА. Не піддаючись зневірі, поза всіма перешкодами, які їх чекали, перемагали і свідомо «СПОВНЯЛИ БОЖЕ ДІЛО В БОЖОМУ ЧАСІ», «ЙШЛИ ТОЮ ДОРОГОЮ, ЯКОЮ ЇХ БОГ КЛИЧЕ».
▪ Кілька сотень греко-католицьких священиків і монахів, які відмовились перейти на режимне православ’я, відбували ув’язнення і заслання разом із тисячами своїх земляків із Західної України, надаючи їм духовну опіку і розраду.
▪ Благодать, котру дає Господь Бог, набагато більша, ніж зусилля людини. Саме Вона допомагає переходити через всі труднощі життя. Так пройшли свою дорогу сестри Олімпія, Лаврентія, мільйони вірних.
▪ Незгоди і гоніння не засмучували їх і не лякали. А могли б залишити монастир, зректися ВІРИ, релігійного вбрання, щоб уникнути арештів, переслідувань. Їх приклад, як і незліченого числа інших, дає нам зрозуміти, що є справжньою цінністю, справжнім скарбом нашого життя. Показує, як бути вірним Богові та Святій Церкві.
▪ Їх наполегливість, постійність були свідченням для інших переслідуваних, а відвага впливала на силу ВІРИ і ДУХА багатьох людей, що допомогло останнім пережити переслідування.
▪ Папа Іван Павло ІІ під час свого апостольського візиту в Україну з 23 по 27 червня 2001 р., говорив від імені багатьох невідомих християн, від імені МУЧЕНИКІВ ЗА ВІРУ, яких бачила Церква:
«Приїхав як брат, щоб обійняти багатьох християн, які посеред найтяжчих випробувань залишились вірними ХРИСТУ … Земле України, зрошена кров’ю Мучеників, дякую за приклад вірності Євангелію, що ти дала християнам кожної частини світу! Скільки твоїх синів і дочок прямували шляхом цілковитої вірності Христові! Чимало з них зберегли свою вірність аж до найвищої жертви. Нехай їхнє свідчення буде для християн третього тисячоліття прикладом і заохоченням … територія цієї країни, що вийшла з радянського союзу, є пам’ятником тисячам християн ХХ століття!»
▪ Проголосив сестру Олімпію до лику Блаженних Святійший Отець Іван Павло ІІ 27.06.2001 р.
▪ Блаженні сестри Української Греко-Католицької Церкви Олімпія та Лаврентія є прикладом мужності, непохитності у Святій Католицькій Вірі для всіх християн і того, як кожен у своєму житті мав би виконувати заповіді Христові за спасіння душ, душ наших родин, знайомих і всіх людей, розуміти, відчувати покликання від Господа і служіння БОГОВІ, ЙОГО СВЯТІЙ ЦЕРКВІ, своєму народу.
▪ Земне мучениче життя Блаженної Олімпії закінчилося скоро, але її заступництво будуть відчувати тисячі християн цілого світу. Пам’ять про близьке минуле Церкви є актуальною. То виклик і завдання для сучасного християнина, як не занедбати, а гідно виконувати щедрий БОЖИЙ ДАР. Дороговказ для тих, хто хитається у ВІРІ.
▪ В нинішній час, для українського суспільства, що терпить трагедію повномасштабного військового вторгнення російської агресії, насильство над Людиною, Совістю, Святістю, факти про героїзм людей, які стали на захист Матері –України, нагадують виразні історичні приклади минулого – Мучеництва Блаженних. В той період і тепер виділяються на особистостях, подіях, які незалежно від обставин розуміли цінність свого відстоювання, боротьби, національного обов’язку за право ГІДНОСТІ ОСОБИ, ВІЛЬНОЇ СОВІСТІ. Зокрема, Блаженні Мученики, що були гнані, переслідувані офірно визнавали, керувалися правилом – «МІРОЮ ЛЮДИНИ Є ЇЇ ЄДИНИЙ БОГ!» Вірно служили ІСТИНІ та з готовністю віддавали за НЕЇ життя.
▪ Всі ті тяжкі роздуми (адже, агресор, який напав віроломно на ВІЛЬНУ КРАЇНУ, має однаковий намір (у всі періоди) – убити!) змушують нас усвідомити, проаналізувати уроки історії під час великих випробувань.
▪ Є тепер, в час, коли небо розривають звуки сирен, ракет, вибухів, а по всій країні гинуть українські захисники та захисниці, завданням, вимогою, настановою для кожного з нас … «будити не просто національну свідомість, а почуття НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ, яка завжди жила в нашому народі, і тієї духовної культури, яка нам давала моральну перевагу над ворогами нашими»… (Євген Сверстюк).
▪ «Зрозуміти час … відвідин» – це бути уважним до щоденних подій, до обставин, які «кричать» … Нині ж, «обложені» географічними, політичними, соціальними, ідеологічними та іншими противниками, плідно всі разом співпрацюймо з ГОСПОДОМ, щоб їх розсіяти і знешкодити. І нехай ніхто сьогодні не змусить нас «замовкнути», коли ми відважно пригадуватимемо і «хвалитимемо ГОСПОДА за всі ЙОГО чуда.» (о. Володимир Битога, брат Василь Калита).
▪ В особистостях Блаженних, зокрема, ОЛІМПІЇ ОЛЬНГГИ БІДИ, маємо взірці СВЯТОСТІ, ПОСЛУХУ, ОФІРНОСТІ, РОЗВАЖЛИВОСТІ, ОРІЄНТИР І ЗАСТОРОГУ в різних обставинах, умовах часу.
▪ «Покликані не тому, що святі, а Святі тому, що покликані». (Святий Августин)
▪ Для написання інформаційно-просвітницької розповіді використано текст книги «Блаженні с. Олімпія та с. Лаврентія» Згромадження сестер Святого Йосифа ОПДМ, Львів 2012 р.
Невпинних воєн вселенна пітьма.
І ллється кров, і жах – до оніміння.
Невже кінця побоїщам нема?
Невже не ждать од пострілів спасіння?
А звідусюдні плачі й голосіння …
Невже ще хтось їх серцем не сприйма!
Хто ще не настрілявся? Боже мій …
Та є ж заняття інші, люди, люди,
Окрім побоїщ, окрім веремій …
А поживім без чвар і без огуди!…
Дитину мати до забави будить.
А ти їй, тату, житечка насій.
Олександр Матійко
