Ангел-охоронець українських замків.
Майстер музейної справи.
Урятував понад 30000 мистецьких творів. Об’їздив сотні покинутих замків, костелів, монастирів…, щоб повернути із забуття українську історію.
Іколи унікальні дерев’яні скульптури 19 ст. буквально витягував з полум’я, бо ними обігрівали приміщення радянських закладів освіти.
У 2012 році завдяки йому паризький Лувр побачив Україну у скульптурах Пінзеля. Наша культура не просто жива, вона глибока та витончена.
Сьогодні виповнюється 100 років від дня народження Бориса Григоровича Возницького – мистецтвознавця, музейника, Героя України, який усе своє життя присвятив збереженню нашої культурної спадщини.
Здобував мистецьку освіту у Львівському училищі ім. І. Труша, а також у Ленінградській академії мистецтв.
Як музейник Борис Возницький починав сою діяльність у Винниках, де став ініціатором місцевого музею. Працював у трьох школах, учив дітей малювати. Згодом – директор Львівської картинної галереї. Саме на цій посаді розкрився музейний геній Бориса Григоровича. Він понад пів століття очолював Львівську національну галерею мистецтв, створив мережу музейних філій у старовинних замках і фактично сформував обличчя музейної справи в незалежній Україні.
Після Другої світової війни, коли сотні пам’яток були зруйновані або покинуті, саме Возницький став тим, хто зібрав, врятував і повернув до життя безцінні шедеври українського та європейського мистецтва. Завдяки його невтомній праці десятки палаців, замків і музейних колекцій Західної України отримали друге життя.
Чи не найбільше Возницький відомий як рятувальник українських фортифікаційних споруд. За життя його називали янголом-охоронцем замків.
Завдяки мистецтвознавцю, отримали нове життя замки Львівщини – Олеський, Підгорецький, Золочівський та Свірзький.
Один з найавторитетніших майстрів музейної справи 20 ст. Його називали «музейним директором, якому нудно вдома».
Товаришував з багатьма відомими археологами, часто брав участь у розкопках. Його, мабуть, ніхто не перевершить у любові до минулого.
23 травня 2012 року під час керування автомобілем у Бориса Возницького стався серцевий напад. Автокатастрофа виявилась фатальною…
Поховали Героя України на Полі почесних поховань на Личаківському цвинтарі.
Борис Возницький довів, що одна людина може стати опорою цілої культури, якщо має любов до своєї землі й безмежну відданість своїй справі.
Пам’ятаємо. Шануємо. Продовжуємо його справу.