13 грудня і вважається днем пам`яті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За старовинними літописами саме він приніс слов’янським народам християнство.
За довгі віки народні традиції міцно переплелися з релігійними і дійшли до наших днів. Церковне свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набували назву «андріївських вечорниць», угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання калити та багато іншого.
Вечорниці на Андрія – одна з найпопулярніших традицій на заході України.
В ніч на Андрія всіляко демонструвалася не тільки молодецька сила, але й спритність у всілякого роду витівках. Серед них особливо поширеним було знімання з воріт хвіртки – її заносили або до сусідів або навіть на край села, пускали в димар горобців. Двері хати хлопці для жарту ззовні зав’язували мотузкою, підпирали кілком або закладали дровами. Окремі бешкетники могли навіть вкинути на дах хати цілий віз– всі дохристиянські традиції, пов’язані з залицянням і шлюбом.
Дівчата ворожили, а хлопці робили шкоду.
На вечорниці збиралися неодружені хлопці та дівчата з усього села. Були ж бо вечорниці буденні, коли збираючись разом, працювали – ткали, вишивали, а були святкові, то на Андрія вечорниці були неодмінно святкові.
Як правило, вечорниці проводилися в хаті шанованої в селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми.
Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і найголовніше спекти Калиту – круглу пшеничку паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна дівчина місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної миски, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калину.
Дівочі гадання на Андрія
На Андрія, а точніше в ніч з 12-го на 13-те дівчата неодмінно ворожили. Після Хрещення починався сезон зимових весіль, тож, хто пари ще не мав, міг зустріти своє кохання на вечорницях саме на Андрія.
Дівчата вгадували, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.
Найперше вгадували долю найстаршої дівчини. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки ляльку, квіти, мірту, каблучку паперову. Як тільки їх розкладали, то запрошували дівчину «тарілку» вибирати, щоб свою долю вгадати. Дівчина обирала лише одну тарілку. Якщо під тарілкою буде перстень – скоро вийде заміж; якщо квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її чекає розлука з милим, а коли витягне ляльку, то матиме зраду коханої людини.
Далі дівчата ставили свої чоботі в рядочок і по черзі переставляли змійкою від лави до порога. Чий чобіт першим торкнеться порога, та першою і вийде заміж.
Як тільки до хати приходили хлопці, то влаштовували різні забави: ігри, танці та кусали калиту.
Остання забава полягає в тому, що круглий калач прив’язується за стрічку до стелі, або ж до довгої палиці, яку тримав так званий Калитинський.
Хлопці та дівчата, що підходили до калити, мали підстрибнути і вкусити її. Але щоб їм це дозволили зробити, треба було відгадати загадку, розказати скоромовку, або станцювати «зайчика». А хто калиту вкусить, той неодмінно протягом року одружиться.
З днем Андрія пов’язані зимові прогнози та погодні прикмети.
Так говорили: «Сніг на Андрія — зима в завіях», «На Андрія кожух гріє», також: «Як на Андрія сніг ще не випав — зима буде теплою, коли ж випав — довгою і холодною».
Діліться в коментарях своїми спогадами про Андріївські вечорниці.
Пам’ятаймо, відроджуймо та зберігаймо наші українські традиції!