“Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. — писав музикознавець та композитор Станіслав Людкевич. — Його твори “Іже херувими”, “Отче наш”, світські пісні “Дай, дівчино”, “Поклін”, “Де Дніпро наш”, “Заповіт” є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви… є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні”.
4 березня 2025 року відзначаємо 210 років від дня народження автора музики до державного гімну України Михайла Вербицького.
Михайло Вербицький – український композитор, диригент та отець УГКЦ, який розвинув хоровий стиль на Галичині. Він є автором близько 143 різножанрових творів: світських пісень, духовної та театральної музики. Ще під час навчання у Львівській духовній семінарії композитор добре оволодів грою на гітари. Саме він створив перший український посібник гри на цьому інструменті.
Народився священик УГКЦ, композитор та хоровий диригент, віртуоз-гітарист у селі Яворник-Руський біля Перемишля (нині Перемишль, Польща).
У Перемишлі Михайло Вербицький закінчить гімназію та музичну школу, що діяла при греко-католицькому храмі. Тоді ж він співатиме у кафедральному хорі. “Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, – так опише ті роки у спогадах Михайло Вербицький.
Виявилося, що існує в Європі, крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта — українська.
Він відчував духовне покликання, тому закінчив духовну семінарію у Львові. 1950-го року його висвятили на священника. 1856-го він став парохом у селі Млини на Яворівщині, де й прослужив чотирнадцять років. Він жив скромно і часто переживав скрутні часи.
10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на Заході Україні шевченківського концерту відбулося перше публічне виконання гімну України «Ще не вмерла України…» на слова Павла Чубинського.
У жовтні 1910 року пісню «Ще не вмерла України» у кельнському відділенні «Грамофону» записали на платівку. Тоді її виконав український оперний співак Модест Менцинський. А в 1917-1920 роках композиція стала одним із державних гімнів Української Народної Республіки (УНР).
«Михайло Вербицький — це перший піонер української музики на Галицькій Україні в 40-х роках ХІХ століття, коли у нас ще не було ні Лисенка, ні «Запорожця за Дунаєм», ні «Вечорниць» Ніщинського. Михайло Вербицький є найбільшим нашим після Бортнянського духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Він найкраще перейняв дух і техніку духовної музики Бортнянського», – писав Станіслав Людкевич.
Композиції Михайла Вербицького мають українську національну основу, водночас у них відображено новаторство композитора, його власний стиль.
Наприкінці життя він також займався педагогічною діяльністю. Його учнями були отці-композитори Віктор Матюк та Порфирій Бажанський.
7 грудня 1870-го у віці 55 років Михайло Вербицький помер, похований у с. Млини.