Продовжуємо інформувати про відважних Героїв України, які ціною власного життя наближають нашу Перемогу!
🔹 Катерина Ступницька народилася 11 квітня 1996 року у с.Залізниця на Рівненщині. Ще змалку Катруся мріяла бути лікарем. Усі ляльки були її пацієнтами. Після школи вона успішно закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем її роботи був ФАБ у селі Даничеві на Рівненщині. А вже у 20-ти річному віці Катерина впевнено зайшла до районного військкомату і заявила: «Хочу служити у бойовому підрозділі.»
▪ Від тоді все і почалося: полігон, бойові позиції, відсутність сну та неймовірні люди поруч. Та як би важко не було, сержант медик казала, що саме у батальйоні вона на своєму місці. Катруся завжди виконувала свої обов’язки на найвищому рівні, не забуваючи про людяність і добре слово.
▪ «Якщо просто сказати, що вона була хорошою людиною – це не сказати нічого. Вона була людиною із великим серцем, завжди усміхнена і радісна, – розповідав командир роти Микола. Як медик вона була професійна і компетентна, завжди знала кому і що потрібно.»
▪ Неймовірна красуня не раз на передовій рятувала життя захисників. Та лише зрідка поміж ротаціями виривалась додому.
▪ «Коли контракт закінчувався, донька підписувала новий, розповідає Тетяна Ступницька мама Катерини. І так щороку. Я її просила, що вже досить, більше не треба, але вона не слухала. Казала, що не може залишити хлопців на фронті без допомоги. Та і її батальйон для неї став рідним. З шести років служби, п’ять вона провела у зона АТО. Її коханий – теж військовий, вони планували побратися.»
▪ На початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну Катерина служила в 14-тій окремій механізованій бригаді ім. князя Романа.
▪ Тривали важкі бої за визволення селища Макарів на Київщині, через яке ворог мав намір прорватись до столиці. Ворожа атака не вщухала ні на хвилину… «Підбили екіпаж танка командира першої роти!» – прокричав Катерині хтось із побратимів. Дівчина, не задумуючись, помчала на допомогу. Якщо не вивезти зараз – можуть не вижити.
▪ «І звідки у неї стільки хоробрості? В її то 25 років! Хоч у вогонь, хоч у воду», – дивувались побратими молодій, хоч і досвідченій після фронтових ротацій Катрусі. Під шквальним вогнем ворога змогла евакуювати всіх – і командира, і членів екіпажу. Сержант-медик оперативно надала першу медичну допомогу і вивезла танкістів для подальшої евакуації у безпечне місце.
▪ 10 березня 2022 року окупанти в черговий раз відкрили вогонь та завдали низку ракетно-бомбових ударів. У медичний штаб, де знаходилась Катерина, влучив снаряд. Побратими одразу почали розбирати завали будівлі. Вони до останнього вірили, що Катю ще можна врятувати. Але дива не трапилось – Катерина загинула.
▪ «Донька мріяла звести будинок, зробити гарний ремонт, вийти заміж за коханого, – пригадує мама Катерини. Ми купили саме таку весільну сукню і туфлі, які вона хотіла…Я досі не вірю, що мого сонечка вже більше немає…»
🇺🇦 Катерині Ступницькій присвоєно звання Герой України(посмертно).
🙏 Спочивай у мирі, вірна і смілива донька України.
▪ У жовтні 2022 року, на честь Катерини Ступницької перейменовано колишню вулицю Пушкіна у місті Корець на Рівненщині. А 8 грудня того ж року у м. Києві було названо одну з вулиць іменем Катерини Ступницької.
https://www.youtube.com/watch?v=2zH_qg02v0g