В період сьогодення нам випала нелегка роль будівничих Української Держави. Та без знання нашої історії, яка сягає у вимірі відліку за тисячоліття, ми не можемо усвідомлювати себе українцями, не можемо будувати свою Державу майбутнього.
Споглядаючи в глибину віків, ми проглядаємо особливе Боже Провидіння над нашим народом. Вже як тільки Світло Євангелія Христового засіяло над світом, Правиця Божа направляє до нашої Землі Св. Апостола Андрія. З Біблійного писання, відомо, що за жеребом був першим проповідником Христового Євангелія. Прибувши в наш край, на березі, у підніжжі Київських гір, підніс Святе Христове знамено – Святий Хрест, благословив нашу Землю, а народ – на великі звершення, на Славу Святої Церви Христової, в лоні якої увійде у вічне з’єдинення з Господом Богом. Пам’ять про цю священну подію зберігає Андріївська Церква в м. Києві, побудована у 18 ст. на тому місці, де, за переказами відбулася ця подія.
Історія християнства ІХ-Х ст. на українських територіях – період становлення Руської держави-України, в якому відбувалося протистояння між язичництвом та християнською релігією. За свідченням Константинопольського Патріарха Фотія та візантійських хроністів, у 860-році перший князь Київської держави Аскольд та його оточення прийняли Хрищення в час походу на Константинополь і запросили до Києва місіонерів.
Християнізація Руси-України була складною і тривалою.
За правління князя Ігоря (912-945) християнська релігія не мала статусу державної. Треба відзначити,що князь ставився до неї прихильно. Серед найближчого оточення князя було чимало християн.
Велика княгиня Київська Ольга (945-957 ) – перша зі Святих великокняжої Руси-України, перша Християнка на Київському престолі, канонізована у 1547 році. По оХрищенню – Олена, Св. Рівноапостольна, дружина князя Ігоря, мама князя Святослава Ігоровича, бабуся князя Володимира. Охристилася в Константинополі у 957 році. Налагодила дипломатичні зв’язки з німецьким імператором Оттоном І та запросила 959 році до Києва німецьких місіонерів в супроводі з Єпископом Адальбертом.
Завершення встановленням християнства у східному (візантійсько-слов’янському) обряді, як державної монорелігії Київської Руси-України відбулося у 988 році, в час правління внука князя Ігоря та княгині Ольги – Володимира Великого (978-1015) у Хрищенні Василій. За його державні справи історією названий Великим, за заслуги в прийнятті і поширенні християнства Вселенською Церквою зарахований до сяну Святих і Рівноапостольних мужів Церкви Христової, а вдячний народ, «Красним Сонечком» за добрі діла і любов до народу.
Володимир Великий одна з найбільших постатей, що їх має наша історія. Ми все більше і більше цікавимося цією величною особистістю нашої церковної і політичної історії, зокрема подій 988 року. Ці події найповніше описані в «Повісті минулих літ» нашим істориком Середньовіччя Нестором Літописцем.
Князь Володимир Великий, будучи щедро наділений даром мудрості, на той час ще язичником, свідомо прийняв християнство. Добре розумів, що для зміцнення територіальної цілісності держави необхідна єдина релігія, яка об’єднала б навколо себе весь народ.
Нам, Українцям, Боже Провидіння подало множину особистостей, що побивалися за встановлення Віри, Правди життя. Таким представлений і наш князь Володимир. Посланий у трагічний час, коли молоду Русь-Україну на шматки розривали міжусобиці і чвари князів, протиріччя між трудовим людом і правителями. Благодатні землі спустошували численні напади зовнішніх ворогів залишаючи руїни і пожарища.
Першого серпня 988 року відбулося офіційне Хрищення Руси-України у м. Києві, в тому місці де у велику ріку Дніпро впадала річка Почайна (поряд з нинішнім річковим вокзалом) На місці знищених скульптур-образів язичницьких богів – Дажбога, Перуна, Стрибога і інших, князь Володимир побудував Церкви Святого Василія і Десятинну.
Ця дата сходиться із записами монаха Якова Мниха і літописця Нестора. Першим митрополитом найменував князь Володимир українського священика на ім’я Іларіон, який у своєму творі «Слово о закони й благодати… Похвала Кагану Нашему Володимиру» написав: «як ти увірив? Як ти запалав любов’ю Христовою? Як вселився в тобі розум, вищий розуму всіх мудреців, щоб полюбити невидиме та стреміти до небесного? Як дістав ти Христа?… Другі бачили Його та не увірували, а ти не бачив та увірив… Не бачив ти всього того, якже ти увірив? Керуючись тільки своїм добрим змислом та гострим умом ти дійшов до того, що є Один Бог, творець невидимого й видимого, небесного й земного, та що Він післав на світ для спасення Свого Возлюбленого Сина. І з тими думками ти вступив у святу купіль».
В короткий період вся Київська Русь прийняла віру Христову без спротиву, воїн, повстань, пролиття крові. Як написав незнаний історик «Володимир дав своєму народові те, що він мав найкраще, тобто: Святу Віру. З Києва Світло цієї Віри продісталося до всіх східних слов’ян. Це Світло провадило їх крізь усі їхні скитальські мандрівки аж до Сибіру і Америки. Через мандрівки слов’ян ця Віра дісталася до народів середньої Азії, до Японії і на острови Тихого океану. Ця Віра опанувала ті терени немов на доручення Володимира, тому з усією правдою можна називати Володимира також «Рівноапостольним».
Історики називають князя Володимира ще дипломатичним генієм, що зумів підтримувати зв’язки з Візантією і з Римом, а одружуючи своїх дітей, нав’язував родинні зв’язки з могутніми володярями Європи.
Безпечно і гарно жити в великій державі Володимира. Адже прийнята Християнська Віра в цілій державі дає можливість народу пізнавати правдивого Бога, та щоб у тій Вірі всі племена українські об’єдналися великою духовною силою. Також був прийнятий державний герб – велике знам`я і знак володаря – ТРИЗУБ, що ясніє і яснітиме нам до кінця світу. До великої справи належить і запровадження перших грошей із чистого срібла, на яких викарбовано Тризуб і володаря у княжій одежі з Хрестом у руці.
«Такою незрівнянною особистістю, таким велитом духу постає перед нами Святий Володимир Великий. То ж не дивно, що він – творець нових перспектив, нової епохи, «золої доби» в нашій історії». (М. Андрусяк)
Для нас сьогодні Св. Володимир Великий це символ і програма. Для будівничих українського державотворення Володимир також програма. Вона зобов’язує будувати державу на тих основах, що їх заклав Великий Володимир – тобто на основах християнства. Тільки християнська Україна може бути сильною і довготривалою.
Від 988 року починається повернення нашої Київської Руси лицем до християнського світу, до християнських моральних і духовних цінностей – до культури, яка вже на той час проклала глибоку основу.
До 1988 року в церковних і світських календарях не позначалося як свято Хрищення Київської Руси-України. В атеїстичній державі тій даті не надавалося будь-якого значення. Лише всесвітнє відзначення 1988 році 1000-ліття Хрищення Києва і проголошення Незалежності України 1991 року кардинально змінили ставлення українського суспільства до тієї дати. В Указі Президента України від 25 липня 2008 року зазначено: …установити в Україні День Хрищення Київської Руси-України, який відзначати щорічно 28 липня, у День пам’яті Святого Рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Руси».
В привітанні українців 28 липня 2015 року з цим святом Президент України Віктор Ющенко відзначив: «Це Свято відзначаємо у День Св. Володимира – одного із засновників і покровителів нашої державності. Для нас цей день фіксує і означає кілька принципових понять. Це – спадкоємність тисячолітньої історії України, нашої нації і держави. Це – неподільність українського народу і його єдність навколо ідеї сильної Держави і Віри. Це – соборність усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці – Києва. Це – велика присутність Києва у світовій історії і його цивілізаційний вплив на сусідні землі і народи. Це – єдність нашого державного і духовного начала.»
«На жаль, це злободенні питання, перед якими стоїмо. Яскраво відчуваємо дефіцит Віри і Правди. Маємо завжди пам’ятати і навчати молоде покоління, що належимо до понад як тисячолітньої християнської спадщини – з її джерелами, з її цінностями, з істинами, яких нічим заміним. Відомо, що сурогати, витворені навіть талановитою рукою, – не світять і не гріють. А ще, воістину – навіщо та дорога, що не веде до Храму?» – Євген Сверстюк. «Хіба не промовистий той факт, що найбільший філософ-релігійний мислитель, наш поет чи не в кожному творі розмовляв з Богом, а вихідці з України проносили серед інших народів релігійну ідею?» – Блаженіший Святослав.
Це не дата, а свято – всенародне і всесвітнє, бо від тієї благословенної події починається наше духовне народження, пізнання Євангелія. Від Таїнства Хрищення почалася наша дорога до джерел Біблійної історії, а відтак до історії власної. Недарма ж наші літописи починаються від створення світу, а наше літочислення – від народження Христа. Недарма Володимир Великий височить у нашій історії над віками. « Прославляючи Господа Бога спільною літургійною молитвою за те, що світло Євангелія Христового засяяло на Київських горах, а звідти – у всій нашій Батьківщині, а навіть далеко за її межами, хочемо подякувати Йому і за ласку Святого Хрищення якої ми вдостоїлися. Водночас відновленням хресних обітниць прагнемо заявити нашому Творцеві й Спасителеві, що хочемо відкрито визнавати свою Віру, боронити її та жити нею в особистому, родинному професійному й суспільному житті» – Блаженніший Святослав.
Нехай свято Хрищення нашої Держави буде святом і подією єдності й початком духовного відродження.
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь