У вас мудрість вічна і любов жива
А хтось же вас народжував слова,
Хтось ті суцвіття звуків винаходив,
Що встали потім мовами народів
С. Тельнюк
24 травня, у день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, українці разом з усіма іншими слов’янськими народами відзначають День слов’янської писемності й культури.
Це свято символізує цивілізаційне торжество слов’янства, його національну самобутність, об’єднує суспільство та долучає кожного з нас до безцінної культурної спадщини. Слов’янська писемність, основи якої заклали Кирило й Мефодій, була створена в IX столітті, близько 862 року. Брати-просвітителі зі своїми учнями та послідовниками уклали одну з найдосконаліших та найзагадковіших абеток, що отримала назву «кирилиця». Тайна змістового боку імен її літер (аз, буки, віді, глаголь та ін.), сакральний і моральний смисл найдавнішого слов’янського алфавіту ще й досі остаточно не розгадані. На основі кирилиці склалися абетки багатьох народів. На сьогодні більше 250 мільйонів людей в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом. З 1 січня 2007 року, після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала третім офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.
Святі Кирило та Мефодій займалися і просвітництвом: перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства, відкривали при церквах школи, готували учнів. Своєю діяльністю брати заклали підвалини оригінальної слов’янської писемності й літератури, сприяли розвитку освіти та культури слов’янських народів.
Мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб, що проникає всюди й дає можливість людині пізнати світ.
Такою ж чудовою, є й писемність, яка дозволяє спілкуватися з людьми іншої культури та іншого часу, засвоювати збережений досвід народу та вічні духовні цінності, передаючи їх з покоління в покоління.
Неповторність та незборимість українства теж утверджувалася завдяки саме писемності й рідній мові, спираючись на спільну духовну скарбницю всього слов’янського світу. Писемність і культура – це поняття взаємопов’язані та невід’ємні. Вони є не лише необхідністю для людини, а й показником народності, важливою частиною ідентичності українців, ознакою нашого національного визнання.
На жаль, люди не часто замислюються над тим, яке значення для кожного народу мають мова й писемність, а разом з ними й культура. До слова не завжди ставляться з увагою та повагою, не цінують його, не бережуть. Не дбаючи про мову, спотворюють її, засмічують. Особливо добре це видно на прикладі писемних текстів, що підтверджує народну мудрість: «Написаного пером не витягнеш і волом».
Тож цінуймо слово, бережімо його, пам’ятаймо, що писемність – це одна з основ нашого національного єства. Вшановуючи пам’ять братів-просвітителів рівноапостольних Кирила й Мефодія, згадаймо наше духовне коріння, наповняймося особливими почуттями до рідної мови, шукаймо опору у слові.