З відновленням історичної правди і відродженням української національної культури та науки повертається до нас ім’я українського лікаря і науковця, засновника новітньої української медицини Євгена Озаркевича, 160-річчя від дня народження якого святкуємо цього року.
Народився Євген Озаркевич 9 червня 1861 року в селі Белелуя неподалік Снятина в Галичині у родині священника Івана Озаркевича. Дитинство пройшло в заможному домі з глибокими культурними традиціями. Цей осередок української культури серед друзів та рідних називали “Руськими Афінами”.
Школу Євген закінчив у Снятині, потім навчався у Чернівецькій ґімназії, де була німецька мова викладання. У 15 років юнак перейшов до Львівської Академічної ґімназії, бо прагнув навчатися рідною мовою. Тут відразу увійшов у гурт найбільш свідомої української молоді. Великий вплив на формування поглядів молодого ґімназиста мав #Іван_Франко. Євген Озаркевич редагував літографований часопис “Улий”, вправлявся у написанні художніх творів. Проте, серйозний вибір зробив на користь медицини – вступив на навчання на медичний факультет Віденського університету. Паралельно займався громадською й просвітницькою діяльністю. Зокрема, був членом і навіть очолював українське студентське товариство “Січ”.
У 1888 році Євген Озаркевич отримав диплом доктора лікарських наук і впродовж трьох років проходив практику в клініках Відня у славнозвісних професорів Бамберґера, Більрота і ін. Пізніше він поїхав за скеруванням у Боснію, в місто Вишеград повітовим лікарем. У 1893 році повернувся до Галичини в м. Стрий, щоб працювати для свого народу. Через чотири роки уже досвідченим фахівцем переїхав до Львова. Тут Озаркевич одразу стає активним діячем НТШ (Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка), ініціатором створення окремої Лікарської комісії та започатковує видання збірника праць цієї комісії. За редакцією Озаркевича впродовж чотирьох років вийшло шість випусків “Лікарського збірника”.
В цей же час Євген Озаркевич розпочинає ґрунтовну працю – складання першого в нашій історії словника української медичної термінології, був першим доцентом – викладачем медичних дисциплін рідною мовою, заснував і редагував перший український санітарно-гігієнічний журнал “Здоровлє”.
У 1903 році заходами Євгена Озаркевича було засноване благодійне товариство “Народна Лічниця” “для несення дарової лікарської помочі мешканцям Львова і цілої Галичини без різниці віросповідання і народності”.
Протекторат над Лічницею взяв Митрополит Андрей Шептицький, який надав Лічниці у користування цілий дім і власним коштом відновив та обладнав його.
Найкращим доказом потрібності такої інституції було те, що вже першого року її відвідало понад три тисячі хворих. У 1905 році амбулаторія мала п’ять відділів. У 1908 – в ній працювали дев’ять лікарів. Завдяки їх безоплатній праці, постійній матеріальній підтримці Митрополита Андрея, лічниця з кожним роком розвивалася й розширювалася.
З-під пера Євгена Озаркевича вийшли науково-популярні книги з питань медицини, наприклад “Порадник гігієнічно-лікарський: недуги пошестні” (1911). Він очолив перше Українське лікарське товариство у Львові, не один раз представляв українських лікарів на міжнародних наукових конгресах, першим почав публікувати українською мовою реферати та рецензії статей з нових європейських журналів. Євген Озаркевич високо ставив ідею соборності України, приділяв велику увагу фаховим і науковим зв’язкам Галичини зі Східною Україною.
Лихоліття першої світової війни перервало його діяльність і привело до Відня, де після тривалої тяжкої недуги 21 вересня 1916 року Євген Іванович Озаркевич помер. Один з найвизначніших діячів української громади Львова був похований на міському кладовищі Відня.
Спадщина Озаркевича широко висвітлює методи й досягнення теоретичної медицини, а також фізики і хімії. Він зробив значний внесок в українську курортологію, велику увагу приділяв природним оздоровчим ресурсам Галичини, мінеральним джерелам, кліматотерапії.
Низка цих починань Євгена Озаркевича набагато випереджували його епоху, через що вони не могли бути повністю реалізовані та оцінені сучасниками. Тривалий час ім’я Євгена Озаркевича залишалося в забутті. Після вересня 1939 року Євген Озаркевич потрапив в число “націоналістичних діячів”. Його праці зарахували до “ворожих” видань, вони зберігалися під контролем КДБ, ім’я лікаря і вченого було заборонено згадувати.
З відновленням історичної правди, відродженням української національної культури і науки повертається до нас яскрава постать Євгена Озаркевича, що посідає помітне місце в історії української медицини та суспільного життя.
Значення діяльності Євгена Озаркевича полягає насамперед в тому, що він вперше в нашій історії почав творити українською мовою медичну науку, сформував перші українські лікарські організації та медичні заклади, заснував наукові та науково-практичні видання, заклав початки українських наукових шкіл. Саме він впровадив українську мову в сферу новітньої медичної науки, започаткував становлення національної за формою медицини як частки української культури і науки, вивів українську медицину на європейські міжнародні форуми.
Коли сьогодні знайомимося з працями Євгена Озаркевича впадає у вічі нинішня актуальність багатьох тих питань і задач, які він опрацьовував століття назад.
Тепер, у незалежній Україні, повертається в нашу медицину наукова спадщина Озаркевича, відновлюються історичні корені українських науково-медичних шкіл. Саме тепер час на здійснення тих завдань, які вперше поставив і яким присвятив все своє подвижницьке життя лікар, вчений, громадянин і патріот Євген Іванович Озаркевич.
Відділ культурно-просвітницької роботи